Методична скринька

Здоровий спосіб життя – запорука успішного майбутнього сучасної молоді. З досвіду роботи вчителя іноземної мови Кріль Марини Володимирівни

Мовні поради для педагогів

З досвіду роботи вчителя географії І кваліфікаційної  категорії                 Бурова Олексія Миколайовича

Національно-патріотичне виховання в контексті вивчення математики в основній школі з досвіду роботи вчителя математики Сидорової А.В.

 

З досвіду роботи вчителя біології

Будянської Наталії Іванівни

Методичні рекомендації

щодо проведення корекційних занять

емоційного розвитку

( з досвіду роботи Сорокіної Т.В.)

Для дітей нашого Центру характерні емоційні порушення у поведінці дітей. Ці порушення проявляються у вигляді нестійкого настрою дитини (збудливий або депресивний настрій), у вигляді особливостей характеру (роздратований, гнівний, догідливий), невміння дітей адекватно виявляти власні емоції, враховувати емоції оточуючих і реагувати на них.

Тому треба прагнути підтримувати в дитині радісний настрій, виховувати вміння знаходити радість. Діти усі різні за характером, інтересами, темпераментом, розвитку емоційної сфери. Тому необхідно насамперед створити в групі таку обстановку, щоб кожен відчував: саме його тут чекають. Відчувши себе потрібним, дитина легше переживає зміну у своєму житті. З перших днів  необхідно  встановити емоційно позитивні відносини і з кожною дитиною окремо і з усіма дітьми в цілому. Тому необхідно проводити корекційні заняття емоційного розвитку. Мета яких:

  • зняття емоційного, тілесного, інтелектуального напруження
  • розширення уявлень про оточуючий світ
  • розвиток уяви і фантазії, творчого мислення
  • розвиток уміння відчувати партнера і турбуватися про інших
  • виховання товариськості, приязного ставлення до ближнього, альтруїзму

Для дітей корекційні заняття є важливим фактором розрядки і вираження емоцій.

Тематика корекційних занять:

      Чи можна зміряти любов?

      Усе на світі прекрасне!

      Хай же щастя буде в домі

І пісень багато.

      Наші страхи

      Слово чемне – кожному приємне

      Любов. Дружба. Симпатія

      Наш настрій

      Ми спілкуємось

Структура заняття слідуюча

  • Організаційний момент
  • Ознайомлення з казкою
  • Слухання казки
  • Обговорення змісту казки
  • Хвилина відпочинку
  • Підсумок

Для створення позитивної та радісної атмосфери на занятті проводжу психологічні вправи:

  • Вправа «Ім’я»
  • Вправа «Наші емоції»
  • Вправа «Слухаємо себе».
  • Вправа «Люстерко»
  • Вправа «Павутинка дружби»

Вправа «Ім’я»

Діти передають по колу м’яч, називаючи попередніх учасників та додаючи своє ім’я.Дозволяється називатись вигаданим ім’ям. Це служить діагностичним симптомом незадоволення собою та низького рівня самооцінки

Вправа «Наші емоції»

Діти ставлять свої фішки-сердечка на той сектор кола, якого кольору вони уявляють свій настрій. Коло розділене на 4 сектори:

червоний – активність, фіолетовий – сум, тривога, жовтий – спокій, задоволення, зелений – задумливий, замріяний.

Вправа « Слухаємо себе».

Діти вибирають піктограми азбуки почуттів, які відображають їх емоційних стан.

 

Вправа « Наші емоції»

Діти по колу доповнюють речення.

мені подобається, коли…

мені приємно, коли…

я ображаюся, коли…

я злюсь, коли…

Вправа «Люстерко»

Підійдіть до люстерка, посміхніться, скажіть собі: «Ось Я!», похваліть себе: «Я найкрасивіший, найрозумніший, найдобріший, найвеселіший. Я най-най-най…

Вправа «Павутинка дружби»

Діти говорять один одному компліменти, називаючи на ім’я і передаючи своєму другові – тому, кому забажаютьть, яскравий клубочок, при цьому сплітають павутинку дружби, й розглядають її цікавий, химерний малюнок.

Наступним елементом заняття – є робота з казкою, який передбачає:

  • Ознайомлення з казкою
  • Слухання казки
  • Обговорення змісту казки

Під час заняття проводиться «Хвилинка відпочинку». Діти стають у коло і за вихователем повторюють рухи, промовляючи слова:

Подивись, навколо!

Все навколо так красиво!

Поруч із тобою – друг,

Все всміхається навкруг!

Ми стаємо у дружнє коло,

Друзі коло нас навколо!

Дружна і міцна сім’я,

Де живеш і ти, і я!

 

Корекційне заняття емоційного розвитку

Тема  «Усе на світі прекрасне!»

Мета

розширення знань, уявлень про оточуючий світ;

знятгя емоційного, інтелектуального напруження;

розвиток уяви і фантазії, творчого мислення;

розвиток уміння відчувати партнера і турбуватися про інших;

виховання доброти, любові, поваги до ближнього, товариськості.

Виховання любові до рідного краю.

Вихователь

Доброго дня всім,

І дорослим, і малим.

Я вас вітаю, люблю, поважаю,

Бо ми живемо у ріднім краю.

Хід заняття

І. Організаційний момент

Діти, візьміться за руки, подаруйте друзям частину своєї любові й тепла. Посміхніться.

(Діти стають у коло. Руки кладуть один одному на плечі. Рухаються по колу, промовляючи слова).

В цьому класі друзі всі

Я і Ти і Ми і Ви

Руку дай тому хто з права

Руку дай тому хто зліва

Один одному всміхніться

І ніколи не сваріться

Вихователь

Давайте познайомимо наших гостей з нами.

Вправа «Ім’я»

(Діти передають по колу м’яч, називаючи попереднього учасника, висловлюючи слова подяки та додаючи своє ім’я.)

Сьогодні поїдемо ми за знаннями

Кмітливість візьмемо в дорогу із нами.

Фантазія може в путі знадобитись

Багато всього нам ще треба навчитись.

Вихователь

Сьогодні поговоримо про прекрасне, і з’ясуємо чи дійсно все прекрасне. Познайомимось з найголовнішою людиною в світі портрет якої знаходиться у чарівній скриньці. А так як ми звами люди, то ми повинні виховувати в собі найкращі людські якості. Сьогодні будемо виховувати доброту, любов ,повагу до ближнього

Вправа «Найголовніша людина»

Вихователь

Діти загляньте у скриньку. Хто найголовніша людина у світі.

Висновок: найголовніші люди на землі – це вони самі.

Пропоную краще дізнатися про себе:

Хто ви такі?  (Оля, дівчинка, син, сестра, хлопчик, українець, і т. д.).

Чим ви схожі один на одного?  (волосся, очі, тіло).

Чим ви відрізняєтесь між собою? (колір очей, волосся, одяг, ім’я, прізвище, батьки та ін.).

ІІ. Ознайомлення з казкою

Вихователь

До вашої уваги казка В. Сухомлинського «Хризантема і цибулина». Сідайте зручно і послухайте.

ІІІ. Слухання казки

Хризантема і цибулина

Неподалік від хати виросла Хризантема. Під кінець літа вона розквітла ніжно-рожевим цвітом. Хризантема милувалася собою, її квіти шепотіли:

Які ж ми гарні.

А поряд з Хризантемою росла Цибуля. Звичайна ріпчаста Цибуля. її зелена стеблина вже зів’яла. А від спілої цибулини йшов міцний цибулинний дух. Хризантема зморщила ніс і каже Цибулині:

Як неприємно від тебе пахне! Дивуюсь, для чого люди садять таку рослину Мабуть для того, щоб відганяти бліх.

Цибуля промовчала. Поряд з Хризантемою вона видавалась простачкою.

Пополудні з хати вийшла Жінка і попрямувала до хризантеми. Квітка затамувала подих. Звісно, жінка зараз скаже:

Які чудові квіти ці Хризантеми. Жінка підійшла ближче, промовила:

Які прекрасні ці Хризантеми! Хризантема мліла від задоволення.

Жінка схилилась, вирвала Цибулю і, замилувана, сказала:

Яка прекрасна Цибулина! Хризантема здивувалась. Вона подумала:

Невже і Цибулина може бути прекрасною.

  1. V. Обговорення змісту

Чи може Цибулина бути прекрасною?

Чого вчить нас ця казка?

Вихователь

Діти, давайте заплющимо очі і уявимо собі ліс. Що ви уявляєте? Що у ньому найкрасивіше?

Чи можна визначити, що там найчарівніше?

Висновок

Можна сказати, що все по своєму гарне і люди всі гарні, і квіти всі гарні,

і кожен день по своєму прекрасний.

VІ. Хвилина відпочинку

(Діти стають у коло і за вихователем повторюють рухи).

Подивись, навколо диво!

Все навколо так красиво!

Поруч із тобою – друг,

Все всміхається навкруг!

Ми стаємо у дружнє коло,

Друзі коло нас навколо!

Дружна і міцна сім’я,

Де живеш і ти, і я!

VІI. Рефлексія

Ось заняттю вже майже кінець.

Працювали ви сумлінно,

Працювали на „відмінно.”

Час занять уже скінчився

То скажи чого навчився

Відповіді дітей

Вихователь

Сьогодні ми з вами зрозуміли, що кожен на Землі найкращий, тому посміхайтеся, бо з Вашою посмішкою всміхається Україна.

Ось прийшов прощання час

Було в нас усе гаразд.

Все зуміли, все змогли

„До побачення” – скажи

Корекційне заняття емоційного розвитку

Тема: «Слово чемне  кожному приємне»

Мета: розширення уявлень про оточуючий світ, добрі і злі слова, вчитися робити приємне іншим і собі, покращити їм настрій, розвиток уяви і фантазії, творчого мислення, розвиток уміння відчувати партнера і турбуватися про інших; виховання товариськості, приязного ставлення до ближнього, альтруїзму.

Доброго вечора! Доброго дня!

Хай плещуть долоньки,

Тупають ніжки,

Працюють голівоньки

І сяють усмішки.

Доброго вечора! Доброго дня!

Бажаєте ви мені, бажаю вам я!

Любі діти, у наш клас

Завітали гості

Ми Вам раді наші гості

І вітаємо щиро Вас

Та запрошуємо ласкаво

На заняття в третій клас.

Слова дитини:

Бажаю Вам щастя,

Не такого як сонце, бо сонце пече,

Не такого як річка, бо річка тече,

Не такого як вітер, бо вітер гуляє,

А такого як небо, бо небо безкрає!

Вихователь

Працюватимемо старанно

Щоб почути у кінці

Що у нашім 3 класі

Діти просто молодці

Вправа «Дзеркало» Тренінг позитивних емоцій

Підійдіть до дзеркала, посміхніться, скажіть собі: «Ось Я!», похваліть себе: «Я найкрасивіший, найрозумніший, найдобріший, найвеселіший. Я най-най-най…, самі придумайте».

Діти, приємно самому отримувати комплімент? Так, дуже приємно. А чи вмієте ви дарувати іншим приємні компліменти? Давайте зараз подаруємо один одному приємні компліменти.

Вправа «Павутинка дружби»,

Діти говорять один одному компліменти, називаючи на ім’я і передаючи своєму другові – тому, кому захочуть, яскравий клубочок, при цьому сплітають павутинку дружби, потім кладуть її на підлогу й розглядають її цікавий, химерний малюнок,

Тепер ми знаємо ще один спосіб, як зробити приємне іншим і покращити їм настрій. А ця павутинка чудовим візерунком з’єднала справжніх друзів, тих, кого любите.

Діти підготували прислів’я

У народі кажуть:

Від гарних слів язик не облізе.

Ми маємо один рот, але два вуха, щоб більше слухати й менше говорити.

Одне погане слово скажеш — почуєш десять

Рис розсипав — ще збереш, сказав слово — не вернеш.

Не кажи поганого про людину, вона скаже це ж саме й про тебе.

Добрі слова лікують, погані — ранять

Слово чемне кожному приємне.

Добре слово всі двері відчиняє

Як ви розумієте ці слова. Отже про що ми сьогодні будемо говорити?

Тема нашої розмови «Слово чемне кожному приємне»
Ми продовжимо розмову про добро і зло, про силу слова. Сьогодні вас чекає зустріч казковими героями. Вони завітали до нас із казки про країну Теплого пуху. Знайомство з цією казкою буде для вас цінним уроком по вихованню кращих рис людини.

Знайомтесь! їх звуть Ласкавушка і Колючка.

Діалог-порівняння «Відгадай»

Діти, спробуйте відгадати, хто з них Ласкавушка, а хто Колючка:

Яке кому підходить ім’я?

Який у кого вираз обличчя?

Які у кого очі?

Яка посмішка?

Який у кого з них голос, ви уявляєте?

А яке у кого з них серце, як ви думаєте?

До кого з них ви б звернулись по допомогу?

Так, діти, дійсно зовнішній вигляд показує нам характер героя. Яке обличчя, таке й серце.

Ви добре впорались із цим завданням і по зовнішньому вигляду зуміли розгадати, хто з них добра Ласкавушка, а хто зла Колючка.

Діти, сьогодні я хочу познайомити вас із історією Ласкавушки і Колючки. Ось послухайте її й уявіть собі.

Слухання казки

Казка про країну теплого пуху

Багато років тому була на білому світі країна Теплого Пуху. В цій країні всі жителі були завжди веселі й щасливі. У кожного з них була маленька торбинка з пухом. Коли їм ставало сумно, вони діставали трохи пуху, який відразу зігрівав їх і їм ставало на серці тепло, приємно, весело і легко. Жителі країни Теплого Пуху завжди ділились ним один із одним, ніби дарували теплі, ніжні, лагідні слова.

У всіх був хороший настрій і добрі усміхнені обличчя, тому що пух пе­редавався із рук у руки від одного до іншого, ніби ходив по колу й робив усіх щасливими.

Але одного разу трапилось лихо!

Зла недобра Колючка, пролітаючи над країною Теплого Пуху, задумала посварити її жителів і розбити їхні добрі почуття.

Вона стала нашіптувати всім на вухо, що пуху залишилось мало і що скоро він зовсім закінчиться, якщо вони будуть його роздавати всім підряд.

Жителі злякались і не стали давати пух один одному. Він перестав ходити по колу, всі стали його ховати і берегти тільки для себе.

Вони стали недовірливими, а добрі й усміхнені обличчя їх стали похму­рими і сумними. А замість літаючого Теплого Пуху по всій країні виросли хо­лодні колючки. Всі стали пити ліки і одягати багато теплого одягу, але це їм не допомагало.

Та, на щастя, пролітала над країною добра Ласкавушка, так звали її всі за добре лагідне серце. Вона помітила, що всі жителі її захворіли і вирішила їм допомогти. У неї було зовсім трохи теплого пуху у торбинці, але вона стала роздавати його всім, хто їй зустрічався. І тоді жителі теж стали ділитись ним із усіма. Він знову став ходити по колу і всі знову стали веселі й щасливі.

Обговорення казки

Так Ласкавушка допомогла зрозуміти жителям країни Теплого Пуху, що скільки ти віддаєш іншим, стільки і до тебе повертається від них.

Чи існує чарівний Теплий Пух насправді?

Що це таке «Теплий Пух»?

(Це щось тепле, ласкаве, ніжне, добре, приємне).

А що це таке «холодна колючка»?

(Це щось таке холодне, колюче, що боляче ранить, неприємне).

Як ви думаєте, на що насправді схожий Теплий Пух?

(На добрі, щирі, лагідні слова).

Чому жителі країни Теплого Пуху знову стали щасливими?

Стали довіряти один одному. У неї було зовсім трохи теплого пуху у торбинці, але вона стала роздавати його всім, хто їй зустрічався. Тобто ділилася останнім тоді жителі теж стали ділитись ним із усіма.

Чи можуть між людьми виникати непорозуміння. Так можуть але треба не сваритись а вибачитись. Уявіть що між вами виникли непорозуміння. Як владнати конфлікт?

Використати мирилки

Хвилина відпочинку

Діти стають в коло

Подивись навколо. Все навколо так красиво

Поруч із тобою – друг,

Все всміхається навкруг!

Ми стаємо у дружнє коло,

Друзі коло нас навколо!

В цьому класі друзі всі

Я і Ти і Ми і Ви

Руку дай тому хто з права

Руку дай тому хто зліва

Один одному всміхніться

І ніколи не сваріться

Дружна і міцна сім’я,

Де живеш і ти, і я!

VІ. Підсумок

Так, діти, в історії з Ласкавушкою і Колючкою ми справді побачили, що Добрі слова дійсно лікують, а злі ранять. Ось така сила слова.

Давайте разом подумаємо, що ми можемо зробити для інших, щоб усі були щасливими, а чого ми ніколи не будемо робити, щоб не чинити зло. Адже в нашому житті часто трапляються ситуації, коли інші потребують нашої доброї участі, доброї поради, лагідного слова.  Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть.

Додаток до заняття

Прислів’я про слово

  • Слово чемне кожному приємне.
    •  Який голос, такий і відголос.
    •  Стримуй себе у всьому, а найбільше — у словах.
    •  Від гарних слів язик не облізе.
    •  Слухай перший, говори останній.
    •  Одне погане слово скажеш — почуєш десять.
    •  Слухай сто разів, а говори раз.
    •  Слухай багато, а говори мало.
    •  Спершу слово зваж, а потім скаж.
    •  Срібні ви, мої слова, золоте мовчання!
    •  Слово — срібло, мовчання— золото.
    •  Ми маємо один рот, але дів вуха, щоб більше слухати й менше говорити.
    • Краще мудре мовчання, ніж дурне казання.
    • Не все говорити, часто треба й помовчати. • Мовчанка — теж відповідь.
    • Хто мовчить, той згоден.
    •  Раз промовчиш, де слід, і відвернеш тисячу бід.
    •  Мовчання сотні слів варте.
    •  Тримай слово за зубами, щоб і янголи не знали.
    •  Сказане не повернеться.
    •  Слово, як стріла, вилетить — не спіймаєш.
    •  Рис розсипав — ще збереш, сказав слово — не вернеш.
    •  Образи — це докази тих, хто неправий.
    •  Не кажи поганого про людину, вона скаже це ж саме й про тебе.
    •  Лагідне слово — ключ до серця.
    •  Добрі слова лікують, погані — вбивають.
    • Злі слова гірше побоїв.
    •  Приємно слово — всім до любові, а мова гірка — кожен т іка.
    •  Від ласкавих слів утихає гнів.
    •  •  Про добре й кажи добре.
    • Лагідний язик може тяжко вдарити. .
    •  Ніж лихе слово сказати, краще промовчати.
    •  Краще благанням, ніж кусанням.
    •  Ласкаве слово спокою порука.
    •   Вчасне слово варте двох слів опісля.
    •  У його мові — ні кислоти, ні солі.
    •  Чим упевніше, тим помилковіше.
    •  Запросили шолудивого на весілля, а він питає: «А там буде ще хтось із добірного товариства».
    •  Де багато слів, там мало мудрості.
    •  Марнослів’я завжди галасливе.

Мирилки

Я мирюсь і ти мирись,

Більш не бийся, не сварись.

Не кричи і не кусайся,

Моїм другом залишайся!

 

Я мирюсь, мирюсь, мирюсь,

Із… (ім’я дитини) не сварюсь.

А якщо посварюсь,

У калюжі опинюсь!

 

Мир, мир, миром

Пироги з сиром,

Вареники з маслом

Ми – подружки класні.

 

Мирилка летіла,

На плече сіла,

Сказала тихенько:

Миріться швиденько!

 

Мізин-мізин-мізинець –

Помирив нас, молодець!

Ти – не ворог, я – не ворог.

Нам сваритись просто сором.

Помирились, помирились,

Щоб ніколи не сварились.

 

Ти не плач, не плач, не плач

І скоріш мені пробач,

І на мене ти не сердься,

Бо у тебе добре серце.

Будемо завжди дружити

І ніколи не сваритись!

 

Дай скоріш мізинчик свій,

Зачепи його за мій.

Мізин-мізин-мізинець –

Помирив нас, молодець!

 

Подивися  в  мої очі;

Я сваритися не хочу.

Я образить не хотів,

Ненароком зачепив.

Просто в очі подивись

І зі мною подружись.

 

Милий друже схаменись,

Та до мене посміхнись.

Дам тобі назустріч руку.

Проженемо сварку-муку.

Настрій радісний, веселий

Хай панує у оселі


Нервово-психологічна підготовка дітей

з особливими освітніми потребами

(з досвіду роботи Сорокіної Т.В.)

Діти в центрі перебувають цілодобово. Тому режимним моментом передбачено виконання домашнього завдання – самопідготовка.

У зв’язку з інертністю нервових процесів і діти досить довго перебувають під впливом вражень і форм поведінки, які мали місце до самопідготовки. Одні з них продовжують залишатися у стані збудженості, інші – залишаються пасивними, перебувають у полоні розумової інертності. Учні тривалий час по-справжньому не включаються у навчальний процес, саме втягування в працю триває занадто довго.

Для попередження і усунення такої негативної післядії та швидкої адаптації школярів до розумової праці  проводжу нервово-психічну підготовку,яка є одним із типових корекційних засобів.

Нервово-психологічна підготовка триває 5-7 хвилин. Щоб максимально вплинути на організм і психіку дітей, запроваджую вправи-налаштування, ігри медитації, вправи-імітації.

 

НПП  1

Cтали всі рівненько, підтягнулись,

Один одному всміхнулись.

На урок старання не забудьте взяти.

А тепер сідайте будемо починати.

Сьогодні ми з вами поринемо у цікаву мандрівку до країни Мудра Гелія. Є така казкова країна, де живуть тільки розумники, які все добре знають і вміють, а тому – життя в цій країні незвичайне і цікаве. А щоб потрапити до цієї чудової країни  потрібно подолати три перешкоди:

  • завдання з математики
  • завдання з української мови
  • завдання з Я і Україна

1.1. Організація класу.

1.2. Перевірка наявності шкільного приладдя.

1.3. Актуалізація опорних знань:

1.Яка зараз пора року?

2.Які ви знаєте місяці пори року осені?

3.Який сьогодні день тижня?

4.Яке сьогодні число?

Пальчикова вправа

Скласти долоні перед собою, по черзі, починаючи з мізинчиків та закінчуючи великими пальчиками, притискати та розтуляти однойменні пальці зі словами: «Добридень пальчику!»

НПП  2

Схилилась голівка до праці мерщій

Ти всі перешкоди здолати зумій!

Працюй наполегливо, швидко, старанно

Щоб жодна хвилина не втратилась марно.

Починаємо самопідготовку, а працюватимемо ми під девізом, який написаний на дошці.

Девіз:

«Молодець! Старайся і ти досягнеш успіху».

Вправи на розвиток пізнавальної сфери

Вправа «Добери слова»

Мета: розвиток словесно-логічного мислення.

Дітям по черзі пропонується дібрати по три слова, відповідно до основного, названого вихователем.

Приклади слів:

корова (молоко, роги, трава);

зуби (щітка,жувати,рот);

мороз (зима, сніг, сани);

щука (риба, вудка, річка);

Пальчикова вправа

Пальцями однієї руки почергово розминати ділянки між пальцями другої.

Те саме зробити другою рукою

НПП  3

(Стаємо в коло)

Доброго дня! Доброго вечора!

Хай плещуть долоньки,

Тупають ніжки,

Працюють голівоньки

І сяють усмішки.

Доброго вечора! Доброго дня!

Бажаєте ви, бажаю вам я!

Діти, візьміться за руки, подаруйте друзям частину своєї любові й тепла, побажайте одне одному успіхів. Посміхніться.

На самопідготовці не дрімати,

А знання мерщій хапати.

То ж гаразд, часу не гаєм

І самопідготовку починаєм.

А працювати ми будемо під девізом:

Працюй наполегливо,

Швидко, старанно,

Щоб кожна хвилина

Не втратилась марно.

Вправа «Будь уважний»

Мета: розвиток уваги й саморегуляції.

За вказівкою вихователя діти виконують наступні дії:

  1. Підняти ліву руку вгору, а правою торкатися носа.
  2. Правою рукою торкнутися до лівого вуха.
  3. Підняти ліву ногу, а праву руку витягнути вбік.
  4. Лівою рукою показати на праве око.

НПП  4

Дзвоник дав усім наказ –

До роботи, швидше, в клас.

Працюватимемо гарно,

Щоб урок пройшов немарно

Уяви собі! Ти – художник – чарівник. Візьміть пензлик до рук, виберіть фарбу і помандруємо приміщенням школи, класом і писатимемо, де захочемо. Напишіть букву «м» на дверях спортивної зали, букву «о» – на майданчику спортивному, букву «л» – на вхідних дверях, букву «о» – на дверях їдальні, букву «д» – на дверях класу, букву «ц» – на вікні, «і» – на дошці. Закрийте очі і пройдіть ще раз уявним шляхом та зберіть букви докупи. Яке слово вийшло?

(Молодці)

Вправа «Склади пропозиції»

Мета: розвиток логічного мислення.

Вихователь пропонує дітям скласти речення з набору слів:

  1. Дівчинка, альбом, малює, в.
  2. Хлопчик, на, катається, велосипеді.
  3. Магазин, бабуся, в, пішла.
  4. Дорозі, машина, їде, по.
  5. Партою, учень, сидить, за.

Пальчикова вправа «Кицька»

Різко зігнути напружені пальці, як розлючена кицька, яка випускає кігті і шипить: Ш-ш-ш!

Плавно розпрямили пальці і задоволено промуркотіти: Myp-p!

НПП   5                                

Гра-медитація «Я сонце»  

Гра проводиться сидячи під тихий супровід музики.

Заплющ очі, посміхнись. Уяви, що ти сонечко, ти – маленьке сонечко. Ти    прокидаєшся, вмиваєшся, розчісуєш свої промінчики і піднімаєшся на небо.

Ти –  велика куля (рухи руками). У тебе багато тепла і світла. Ти велике сонце.

Ти даруєш тепло всій землі, лісам, річкам, морям, лукам…

Ти вдихаєш тепло, перетворюєшся на маленький сонячний промінчик. Ти летиш над землею і зелене листя, червоні, білі, жовті квіточки, купаєшся у блакитних хвилях річки. А тепер потягнися, розплющ очі. Ти відпочив?

Вправа «Будь уважний»

Мета: розвиток уваги.

Вихователь стає обличчям до дітей і малює в повітрі різні предмети (будинок, машину, дерево тощо). Мають угадати й назвати малюнок. Завдання можна ускладнити, запропонувавши вгадати написані букви.

Пальчикова вправа «Рахівничка»

Руки витягнути перед собою, пальці напружені.

Почергово згинати пальці, починаючи з великого, і рахувати: Один, два, три…

Розгинати, рахуючи у зворотному порядку.

Те саме зробити, починаючи з мізинця.

Розслабити руки.

НПП   6

Релаксаційна вправа «Квітка добра»

А зараз закрийте очі і уявіть собі, що у вас у руках знаходиться чарівна квітка – Квітка Добра. Ваші руки відчувають незвичайне тепло, квітка зігріває вас, ваше тіло, вашу душу. Ви простягаєте руку і розглядаєте Квітку Добра. Уявіть собі якого вона кольору. Можливо, вона має запах. А, можливо, ви чуєте приємну музику, яка лине від Квітки. Подумки зберіть усю доброту від Квітки Доброти й помістіть у своєму серці. Ви відчуєте, як доброта входить у вас, як зігріває вашу душу, несе радість. Я хочу, щоб сьогодні й надалі ви відчули допомогу Квітку Доброти. І коли у вас неприємності, або погано на душі, можна собі допомогти тим, що ми робимо зараз: уявити в руках Квітку Доброти і подумки помістити її в своєму серці.

Гра . « Навіщо і чому?»

Мета: розвивати слухову пам’ять, зорове сприйняття, логічне та творче мислення.

Вихователь ставить запитання, а дитина повинна логічно на них відповісти.

Навіщо?

…нам потрібні книги?

…нам потрібен телефон?

…взимку включають опалення?

Пальчикова вправа «Перегони багатоніжок»

Руки ставлять на край столу або парти на кінчики пальців, і перетворюючись на п’ятипалих тваринок. За сигналом учасники перегонів біжать до протилежного краю парти, перебираючи пальцями-ніжками. Кожна ніжка повинна встигати зробити крок. Запам’ятайте: ковзати по столу і стрибати не можна. Чия багатоніжка до біжить швидше.

         НПП   7                        

Гра-медитація «Я дерево»

Звучить повільна музика.

Заплющ очі і уяви собі дерево. Вибери те, яке тобі найбільше до вподоби чи тендітну берізку, чи струнку тополю, чи могутній дуб, чи зелену ялинку.

Уяви, що ти – це дерево. Ти ростеш в осінньому лісі. Твої ноги – то коріння в холодній землі. Твоє тіло – то міцний стрункий стовбур, який підтримує на собі зелену, пишну крону. Твої руки – тоненькі гілочки дерева. Ти міцно тримаєшся корінням за  грунт. Коріння йде глибоко в землю, набирається звідти сили, яка наповнює стовбур, гілочки, листочки…

Ти відчуваєш, як ця сила піднімається вгору по кожній гілочці, відчуваєш тепло сонячних променів, вбираєш його кожним листочком, воно повільно, приємно розливається по всьому твоєму тілу.

Ти – дерево, ти бавишся з вітерцем, який гойдає твої тоненькі гілочки, ти вмиваєшся краплинками теплого дощику, який почав накрапати, ти радієш його насолоді спекотного літнього дня.

Потягнися вгору, розплющ очі. Ти відпочив, набрався сил, наповнився енергією Сонця, вітерцю, дощику.

Вправа «Закінчи фразу»

Мета: розвиток понятійного мислення.

Діти сидять. Вихователь кидає м’яча і говорить початок фрази.

Дитина, яка піймала м’яча, має закінчити фразу, а потім повернути м’яча ведучому. Той, хто двічі не міг закінчити фразу, вибуває з кола і спостерігає за грою збоку.

Варіанти:

Лимон кислий, а цукор… Птах літає, а змія… Собака гавкає, а кіт… Човен плаває, а машина… Уночі темно, а вдень… Ми бачимо очима, а дихаємо… Трава зелена, а небо… У людини дві ноги, а в собаки… Узимку холодно, а влітку… Балерина танцює, а піаніст… Усі їдять ротом, а слухають… Дрова пиляють, а цвяхи… Уранці ми снідаємо, а вдень… Співак співає, а будівельник… Композитор пише музику, а музикант… Помідор росте над землею, а картопля…

Пальчикова вправа «Дерево»

Підняти руку долонею до себе, широко розвести пальці. Поворушити пальцями -вітерець колише гілочки

Гра «Частина ціле»

Мета: розвиток логічного, наочно – образного мислення, мовлення.

Вихователь називає предмет, а дитина називає будь – яку його частину.

Наприклад: стілець – ніжка, спинка, сидіння; каструля – ручка, кришка… Потім навпаки, вихователь називає частини предмета, дитина – ціле. Наприклад:

дверцята, полиці, ніжки – шафа і т.д.

НПП   8

Вправа-імітації

Щоб город перекопати,

Що беруть до рук? (Лопату)

(Нахили тулуба вперед-назад).

Потім у глибоку грядку

Висівають що? (Зернятко)

(Нахили вперед, руками торкаючись підлоги).

Треба сонце і тепло,

Щоб зернятко… (Проросло)

(Нахили ліворуч-праворуч з піднятими над головою почергово то правою, то лівою рукою. Потім потягнутися тулубом, піднявши руки вгору).

А чому рослина сходить?

Бо корінчики п’ють… (Воду)

(Присідання, руки перед собою паралельно до підлоги).

А щоб добрим був врожай,

Ти зі мною пострибай.

(Стрибки на місці на двох ногах).

Гра « Навіщо і чому»

Мета: розвивати слухову пам’ять, зорове сприйняття, логічне та творче мислення.

Вихователь ставить запитання, а дитина повинна логічно на них відповісти.

Чому?

… влітку немає снігу?

… кіт не вміє літати?

Пальчикова вправа

Дитина сидить або стоїть, руки витягнуті вперед, пальці переплетені. Не розплітаючи пальців, вивертає долоні назовні і знову повертається у в. п. Вправа повторюється 15-20 разів.

НПП  9

Завжди говоримо красиво

Не поспішаючи, сміливо.

Є в нас в роті язичок

Він говорить чок, чок, чок.

Далі скажем лю, лю, лю,

Україну я люблю.

А тепер скажіть усі:

А чому на річці лід?

І сніжок на землю ліг?

Бо зима прийшла, снігу намела.

Пальчикова вправа «Потягеньки»

Покласти обидві долоні на стіл і, напружившись, піднімати пальчики якомога вище.

 

Література

Система роботи з психофізичного розвитку дитини /Авт.-упор, В. В. Єфремова. – Тернопіль: Мандрівець, 2006. – 160с,

КОНСПЕКТ САМОПІДГОТОВКИ

I.Організаційна частина

1. Уточнення наявності вихованців, їхнього самопочуття.

2. Бесіда: «Хліб всьому голова».

Мета: В повному обсязі довести, що вислів «Хліб всьому голова» дійсний завдяки людській праці, праці людей різних професій.

Прилади та матеріали:

  • Комп’ютер;
  • Електронна презентація
  • Музикальний супровід пісні « Хліб всьому голова»;
  • Паляниці білого та чорного хліба на вишитому рушнику.

Дійові особи: Вихованці 7 групи.

Хід бесіди про хліб.

Вихователь , звертаючи увагу на оформлення столу

  • Діти , на вашу думку , про що у нас з вами відбудеться бесіда?

Діти :

  • Про хліб…

Вихователь:

  • І не лише…

Слайди 1-7. На екрані відбувається показ слайдів про хліб, супроводжений піснею « Хліб всьому голова».

Перша дійова особа, звертаючись до іншої: « А чи знаєш ти, де беруть хліб?»

Друга – Звичайно, в магазині.

Перша – А до цього?

Друга – В пекарні…

Слайди 8 і 9.

Перша – Мені тато розповідав, що хліб отримують з хлібних рослин: пшениці, жита, ячменю, які ростуть на полях і в колосках яких є зернятка, наповнені білим порошком – мукою.

Вихователь – Дуже дивно, ще перші люди, шукаючи собі їжу помітили, що серед трав існують такі, зернятками яких можна втамувати голод. Пройшло дуже багато часу поки людина навчилася ці рослини вирощувати сама, а для цього їй потрібно було прикладати дуже багато праці.

Слайд 10.

Перша.- А я знаю, як вирощують такі рослини. За зиму земля на полях, вкрита снігом, відпочиває, (Слайд 11), а на весні в поле виїжджають трактори з металевими плугами і переорюють землю , обробляють, а потім сіють в неї зерна. (Слайд 12) Раніше люди виконували все вручну, витрачаючи на це багато часу і праці . Тепер цю роботу виконують механізми.

Слайд 13.

Друга продовжує. – З часом із землі починають виростати зелені пагонки, ростуть, в них з’являються колоски з зернятками.

Слайд 14.

Коли зернятка дозрівають , в поле виїжджають комбайни для збору врожаю.

Третя. – Скошений врожай вимолочують, перевівають , загружають в автомобілі і везуть на тік , де його просушують, сортують на посівне зерно (для нового урожаю), фуражне (для корму тварин) та хлібне зерно. (Слайд 15-16). Хлібне завозять на млин, де його перемоловши , отримують білий порошок – муку.

Слайд 17-18-19.

Четверта. – Муку завозять до пекарні, роблять з неї тісто, потім тістові вироби. Тістові вироби загружають в спеціальні печі, печуть при потрібній температурі і лише після цього отримують духмяний, чудовий хліб.( Слайд 20). Цей свіжовипечений хліб завозять у магазини, їдальні.

Вихователь . – Діти, Ви розглянули шлях, який треба пройти, щоб з маленьких зерняток отримати смачну паляницю. А скільки людей приклали свою працю для цього? Це – трактористи, сівачі, комбайнери, робочі, водії, сортувальники, мельники , пекарі, а ще добавте працю селекціонерів, агрономів, електриків, слюсарів, механіків… Як бачите, обсяг праці , прикладений людьми для того, щоб отримати хлібину, дуже великий. Діти, а тепер скажіть мені, чи може без людської праці навіть хліб бути головою? Звичайно, ні! Отже, робимо висновок : хліб лише завдяки людській праці може бути головою.

Щоб отримати паляницю – треба добре потрудитися.

Щоб отримати паляницю до столу – треба багато разів нахилитися додолу.

Після закінчення школи кожен з вас піде працювати, отримає професію, спеціальність, але для цього вам потрібні знання. Всю основу знань ви отримаєте, навчаючись в нашій школі. Зараз ми перейдемо до виконання самопідготовки: завдань, які вам дані для самостійного опрацювання.

ІІ. Основна частина.

Мета: В повному обсязі виконати завдання,задані для самостійного опрацювання. Формувати вміння логічно мислити, розвивати пам’ять.

Хід роботи

  1. Уточнення завдань для самостійного опрацювання.
  2. Виконання домашніх завдань (форми організації роботи: самостійна робота з перевіркою вихователем, з підготовкою письмових відповідей на запитання після параграфів, переказування теоретичного матеріалу вихователю, взаємоопитування).
  • Географія
  • Історія (Всесвітня)
  • Алгебра
  • Українська література
  • Світова література
  1. Додаткова робота з вихованцями, яким важко дається програмовий матеріал.
  2. Підсумок роботи вихованців за день.

ІІІ. Заключна частина

Мета: 1) Відмітити вихованців, які добре працювали протягом дня, самопідготовки, вихованців, які отримали на уроках оцінки високого та достатнього рівнів.

2) Виділити вихованців, які мають негативні оцінки, що мали незадовільну поведінку.

3) Уточнити плани вихованців щодо роботи та відпочинку на час після самопідготовки до підготовки до сну.

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

• Забезпечувати всебічний розвиток особистості молодшого школяра.

• У засвоєнні предметних знань, умінь і навичок спиратись на сформовані в дітей до школи пізнавальні вміння, розвинені психічні процеси.

• Процес навчання будувати на осмисленні та усвідомленні знань, на оп-тимальному поєднанні репродуктивного та творчого підходів до формування предметних умінь.

• Спиратись тільки на досягнутий рівень розвитку дітей; не вважати непов-ноцінним той рівень досягнень деяких дітей, який не відповідає віковим стандартам.

• Поступово урізноманітнювати й ускладнювати форми, методи та прийо¬ми роботи з учнями, структуру уроків.

• Систематично формувати, закріплювати та розвивати в учнів уміння та навички виконувати домашні завдання, навички самостійної навчальної праці.

• Розвивати мислення, пам’ять, увагу.

• Проводити навчально-виховну роботу на доступному для учнів, але до¬статньо високому рівні труднощів для оптимального використання та розвитку їхніх сил і можливостей.

• Розвивати творчі здібності учнів.

• Оптимально розвивати, розширювати й ускладнювати вимоги до учнів.

• Психологічно готувати учнів до переходу на предметну систему навчан¬ня, підтримувати тісний зв’язок з учителями старших класів.

Методичні поради для вчителів основної школи

• Знайомитися з програмою та методикою роботи в початкових класах і спиратись на неї, зокрема після прийому випускників початкових класів.

• Зберігати й розвивати традиції, які склались в учнів у процесі навчання в початкових класах.

• До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично вивчати їх і використовувати одержані дані у процесі роботи.

• Забезпечити єдність вимог до учнів.

• Забезпечити поступовий перехід на предметну систему викладання, но¬ву побудову уроків, нові методи та прийоми роботи, нові вимоги до дітей тощо.

• Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи.

• Продовжувати розвиток творчого мислення учнів.

• Забезпечити поступальний рівномірно висхідний характер навчально-ви-ховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів.

• Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. Проводити профорієнтаційну роботу.

• Забезпечити міжпредметні зв’язки.

• Постійно підтримувати зв’язки з колегами з метою взаємодопомоги в ро¬боті та обміну досвідом.

• Підтримувати зв’язки з учителями початкових класів, особливо під час підготовки до прийому учнів і в перші роки роботи з ними.

• Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати заува¬жень у щоденники, проводити оцінювання на користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні.

• Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а та¬кож знизити їх до мінімуму у вихідні дні.

• Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі.

З досвіду роботи вчителя української мови та літератури КЗ “Сахновщинський НРЦ” Сипало Н.О.

Осучаснення навчального процесу шляхом проведення уроків української мови та літератури з мультимедійною підтримкою

Вступ

Людство має нагальну потребу обробки інформації. Необхідність пошуку нових організаційних форм і методик навчання зумовлена тим, що виникла потреба в розробці методики, яка відповідає адаптації школи до комп’ютерної епохи. Школа має стати найважливішим фактором формування нових сучасних життєвих установок особистості. Це завдання під силу лише тим учителям, які здатні не тільки “завантажувати” пам’ять учнів, а й формувати їх компетентності. В умовах традиційних форм та методів навчання школярі, отримуючи інформацію пасивно, не вміють самостійно її здобувати, а також застосовувати те, що знають.

Перехід від індустріального до інформаційно – технологічного суспільства зумовлює необхідність перебудови всієї системи освіти, змінює освітні потреби щодо підготовки й розвитку сучасного спеціаліста, мобільність якого залежить від володіння інформацією та здатності до обміну нею, комунікативності, самостійного набуття необхідних для професійної діяльності знань, умінь, навичок.

Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп’ютерів, комп’ютерних комунікацій, будь-яких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, одержання і збереження інформації відкриває нові можливості для застосування комп’ютерів у навчальному процесі.

Освіта має орієнтуватися на перспективи розвитку суспільства. А це означає, що в сучасній освіті необхідно застосовувати найновітніші інформаційні технології. Створення добротного інформаційного середовища є ключовим завданням на шляху переходу до інформаційного суспільства. Масове впровадження інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) в освітню сферу висуває проблему комп’ютеризації закладів освіти в розряд пріоритетних. Розвиток і впровадження ІКТ спрямовані на їх комплексне інформаційно-ресурсне й методичне забезпечення. Педагоги мають орієнтуватись на діяльнісні, розвиваючі технології, які формують у учнів уміння вчитися, оперувати і управляти інформацією, швидко приймати рішення, пристосовуватись до потреб ринку праці (формувати основні життєві компетенції). Світовий процес переходу до інформаційного суспільства, а також економічні, політичні і соціальні зміни, що відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність прискорення реформування системи освіти.Сучасному суспільству потрібна компетентна особистість, здатна брати активну участь у розвитку економіки, науки, культури. Тому сьогодні у шкільній освіті на перший план висувається завдання створення сприятливих умов для виявлення і розвитку здібностей учнів, задоволення їхніх інтересів та потреб, розвитку навчально-пізнавальної активності та творчої самостійності.

Сучасному вчителеві літератури вже недостатньо просто мати глибокі предметні знання, володіти практичними уміннями та навичками. Йому необхідно творчо використовувати набуті знання в нестандартній змінній ситуації, виявляти конструктивність в організації і плануванні педагогічного процесу.

Інформатизація освітнього процесу є одним із важливих шляхів пізнання світу та науки і посідає провідне місце в реформі освіти України. У педагогіці поняття «інформаційні навчальні технології» – не нове. Усі педагогічні технології належать до інформаційних, бо будь-який навчальний процес – це передача інформації стосовно певної предметної галузі знань. На даному етапі розвитку суспільства в поняття «інформаційні навчальні технології» вкладається новий зміст, який привнесло використання технічних засобів інформатизації навчального процесу (комп’ютерів, комп’ютерних комунікацій, різноманітних електронних пристроїв тощо

1 .Інформаційні комп’ютерні технології .

Кожний шкільний предмет здатний суттєво вплинути на менталітет людини, яка формує себе як особистість, на методи вирішення не тільки шкільних завдань, а й навколишнього середовища. Сучасний випускник школи повинен мати компетенцію використання інформаційних технологій, тобто технологій, що проектуються сучасною індустрією як в освіті, так і в повсякденному житті. Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають нові можливості для творчості, знаходження і закріплення будь-яких професійних навичок, дозволяють реалізовувати принципово нові форми і методи навчання.

Нові інформаційні технології навчання – це сукупність методології та технології навчання, в основу якої покладено використання комп’ютерних навчальних програм, електронних посібників і підручників, що забезпечують інтерактивний програмно-методичний супровід навчального процесу і є однією з форм реалізації мети та змісту сучасної парадигми гуманізованої освіти.

Комп’ютерні технології, увібравши в себе елементи різних методик (особистісно-орієнтованого, розвивального, проектного навчання) надають кожному школяреві, спираючись на його інтереси, здібності, особисті цінності й суб’єктивний досвід, можливість самореалізації в пізнавальній та інших видах діяльності, створюють комфортні умови для самовизначення особистості в інформаційному суспільстві.

Комп’ютерні засоби навчання:

1. Електронний підручник

2. Статистичні таблиці

3. Динамічні таблиці

4. Літературні портрети

5. Тестові завдання

6. Диктанти

7. Медіа-твори

8. Віртуальні екскурсії

2. Сучасні засоби навчання

Нині комп’ютеризація навчального процесу розглядається як один з найбільш перспективних напрямів підвищення якості освіти. Цій проблемі приділяється значна увага як на рівні центральних органів управління освітою, так і на рівні навчальних закладів освіти. Проте масштабна комп’ютеризація навчального процесу у ЗНЗ – складна проблема, яка потребує тривалої цілеспрямованої роботи й постійної уваги.

Використання комп’ютерних програм, електронних засобів навчального призначення значно підвищують якість навчання, але при використанні ІКТ в навчально-виховному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах виникли проблеми:

· недостатнє матеріально-технічне та науково-методичне забезпечення навчальних закладів;

· недостатньо розроблені методики використання сучасних інформаційних технологій навчання у навчальному процесі під час вивчення усіх навчальних предметів;

· недостатня підготовка педагогічних кадрів до використання в навчальному процесі засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;

· відсутність у вчителів мотивації щодо використання сучасних інформаційних технологій навчання.

Впровадження інформаційних технологій у навчально-пізнавальну діяльність учнів – це один із шляхів. Комп’ютери мають перейти із класу інформатики у навчальні класи. Особливої актуальності набуває проблема розробки, створення та впровадження розвивальних освітніх програм, які сприятимуть адаптації учнів до життя в інформаційному суспільстві. В кожному ЗНЗ створюються необхідні соціальні, психологічні, педагогічні умови для опанування учнями школи сучасних інформаційних технологій і розроблення методики використання їх в навчально-виховному процесі.

Учителі , які володіють сучасними комп’ютерними технологіями, і викладачі інформатики мають вибудовувати весь процес навчання так, щоб він забезпечував, поряд із засвоєнням предметного змісту, формування відповідних технологічних та інформаційних умінь і навичок, які застосовуються в різних життєвих ситуаціях: навчальних, виробничих, особистих. Одним із результатів процесу інформатизації навчальних закладів має бути можливість використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології для роботи з інформацією як в навчально-виховному процесі, так і для інших потреб.

Кожний шкільний предмет здатний суттєво вплинути на менталітет людини, яка формує себе як особистість, на методи вирішення не тільки шкільних завдань, а й навколишнього середовища. Сучасний випускник школи повинен мати компетенцію використання інформаційних технологій, тобто технологій, що проектуються сучасною індустрією як в освіті, так і в повсякденному житті. Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають нові можливості для творчості, знаходження і закріплення будь-яких професійних навичок, дозволяють реалізовувати принципово нові форми і методи навчання.

Одним із вирішальних чинників модернізації системи освіти є створення покоління засобів навчання, які поєднують досягнення сучасної педагогічної науки з потужними дидактичними можливостями комп’ютерних технологій.

Дидактичні можливості комп’ютерних технологій

1. Джерело полісенсорної інформації

2. Диференційовано організовують навчальний процес

3. Контролюють ступінь засвоєння інформації

4. Регулюють темп вивчення навчального предмета

5. Попереджають помилки

6. Дають необхідні коментарі, пояснення

7. Забезпечують зворотний зв’язок

Досвід переконує, що комп’ютер сприяє не тільки розвитку

самостійності, творчих здібностей учнів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим. Комп’ютер забезпечує активізацію діяльності вчителя та учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості, формуванню знань, посилює між предметні зв’язки. Все це дає можливість покращити якість навчання. З огляду на запит часу актуальною є проблема опанування комп’ютера учнями та запровадження комп’ютерних технологій у навчальний процес.

3. Специфіка проведення та конструювання уроків з використанням інформаційних технологій

Кожний шкільний предмет здатний суттєво вплинути на менталітет людини, яка формує себе як особистість, на методи вирішення не тільки шкільних завдань, а й навколишнього середовища. Сучасний випускник школи повинен мати компетенцію використання інформаційних технологій, тобто технологій, що проектуються сучасною індустрією як в освіті, так і в повсякденному житті. Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають нові можливості для творчості, знаходження і закріплення будь-яких професійних навичок, дозволяють реалізовувати принципово нові форми і методи навчання.

Впровадження інноваційних моделей навчального процесу передбачає вміння вчителів – предметників користуватися засобами новітніх інформаційних технологій. Структурна побудова заняття з використанням ІКТ змінює саму суть навчального процесу, занурюючи його в спілкування, де ролі вчителя й учня врівноважені: обидва працюють для того, щоб навчатися, ділитися своїми знаннями, досягненнями свого життєвого досвіду. Важливим тут є не те, як багато діти знають, а як вони дізналися і що робитимуть зі своїми знаннями.

До того ж слід звернути увагу на те, що педагог повинен завчасно моделювати ситуації взаємодії за допомогою засобів, схем (моделей) діяльності учнів, відповідно до змісту і мети уроку. В моделях слід фіксувати склад індивідуальних дій учнів, спосіб їх розподілу між учасниками і послідовність дій виконання. Цілеспрямована модель діяльності учнів у даних уроках виступає інструментарієм, за допомогою якого можна поєднувати методологію та зміст, крім того, вона є основним засобом організації комунікації учнів і вчителя.

Проведення уроків із залученням інформаційних технологій потребує серйозної підготовки. За О.Бриксіною конструювання такого уроку відбувається у кілька етапів. Це концептуальний (визначення дидактичної мети, доцільності використання інформаційних технологій для досягнення кінцевих результатів), технологічний ( визначення форми уроку, відбір електронних засобів навчального призначення (ЕЗНП)), операціональний (виділення основних елементів уроку, визначення місця електронних засобів навчального призначення у структурі уроку, вибір способів взаємодії фігурантів уроку з навчальними засобами) і етап педагогічної реалізації (переведення педагогічних принципів у конкретний навчальний вплив).

Спостерігаючи за дітьми, можна помітили, що роботу з інформаційними технологіями краще планувати в другій половині уроку, оскільки під час спілкування з комп’ютером відбувається надмірна активізація психічних структур, діти перезбуджуються, і це заважає подальшому ефективному засвоєнню матеріалу. Безумовно, час, відведений на безперервну роботу з комп’ютером, повинний відповідати встановленим санітарно-гігієнічним нормам.

Використання творчих комп’ютерних завдань потребує попереднього ознайомлення учнів із тематикою та суттю проблеми, окреслення термінів виконання, допомоги учневі в пошуку необхідних матеріалів, оцінюванні їх та систематизації, створені умов для оформлення та подання підготовлених завдань у комп’ютерному варіанті.

Орієнтовна схема проведення уроку з використанням ІТ

Методи, прийоми, засоби, форми навчання
Предмет, клас
Тема уроку
Мета уроку
Завдання уроку Навчальні Розвивальні Виховні
Як саме ІТ використовуються на уроці
Обладнання уроку
Етапи уроку Хід уроку
I Організаційний момент
II Актуалізація знань (лексико-орфографічна робота) Фронтальне опитування (ТСО, дошка, підручник, зошит) Індивідуальне опитування (підручник, зошит, картка, ЕЗНП)
III Перевірка домашнього завдання Індивідуальне опитування
IV Повідомлення теми, мети, завдань уроку Основні задачі уроку (учитель)
V Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу (введення теоретичних знань, виконання розумових дій) Створення наочних ілюстрацій, пояснення нового матеріалу Розв’язання проблемних ситуацій (ПК) Організація супровідного діалогу (учитель)
VII Закріплення знань (тренувальні вправи на осмислення знань, формування умінь і навичок на основі знань) Постановка завдань для повторення та узагальнення знань (ПК) Виконання завдань (ПК)
VII Контроль засвоєння знань Фронтальне опитування (учитель) Обговорення отриманих результатів (учитель, учень, ПК)
VIIІ Постановка домашнього завдання Повідомлення домашнього завдання та його роз’яснення (учитель, підручник, ЕЗНП)
ІХ Підсумок уроку Оголошення кількісних результатів (учитель, ПК) Якісний аналіз досягнення висунутих цілей (учитель, ПК)

Труднощі, з яким найчастіше зустрічається вчитель під час застосування на уроках української мови та літератури комп’ютерних технологій, переважно зумовлені недостатнім забезпеченням шкіл якісними технічними засобами навчання.

На мою думку, оновлення змісту сучасної освіти, структури, методів, організаційних форм навчання української мови та літератури за допомогою комп’ютерних технологій спрямоване на створення оптимальних умов для покращення ефективності навчально-виховного процесу.

4.Впровадження інформаційних технологій на уроках української мови та літератури

У процесі побудови уроку з використанням ІКТ визначальною є діяльність учнів, а головною функцією педагогічної згоди стає створення комунікативних умов, коли учитель своїми висловлюваннями і діями бере участь у створенні “критичних ситуацій”, що ведуть до аналізу й розуміння змісту навчального матеріалу, способів пізнання. Вчитель керує взаємодією учнів, які представляють різні позиції й пізнавальні можливості.

Дидактична ефективність даного уроку досить висока і дає вчителю змогу визначати й вивчати психолого-педагогічні феноменальні можливості окремих учнів, а учням – за умови системності використання даних методів навчання, очевидніше виявляти різні позиції, перешкоди, які виникають у процесі навчальної діяльності. Саме в такій формі уроку, за інтерактивними методами навчання та використання ІКТ, виникає зв’язок між змістом (темою уроку) і способом спільної та індивідуальної діяльності, між учнем і способом вирішення проблеми, ситуації, завдання.

Покажемо, як можна використовувати інформаційні технології безпосередньо на уроках української мови та літератури для того, щоб полегшити усвідомлене, неформальне отримання сталих знань учнями, зробити цей процес творчим, цікавим, яскравим – естетизувати його, щоб на основі сформованого інтересу закласти підвалини потреби в самоосвіті, самовдосконаленні в подальшому житті.

4.1. Типологія уроків літератури з мультимедійною підтримкою

Уроки – лекції

Інформаційно – комунікаційні технологіїна цьому типі уроку роблять лекцію більш ефективної і активізують роботу класу. Презентація дозволяє упорядкувати наочний матеріал, залучити суміжні літературі види мистецтва. На великому екрані можна ілюстрацію показати фрагментами, виділивши головне, збільшивши окремі частини, ввести анімацію, колір. Ілюстрацію можна супроводити текстом, показати її на тлі музики. Дитина не тільки бачить і сприймає, вона переживає емоції. Л.С. Виготський, основоположник розвивального навчання, писав: “Саме емоційні реакції повинні скласти основу виховного процесу. Перед тим, як повідомити те чи інше знання, вчитель повинен викликати відповідну емоцію учня і подбати про те, щоб ця емоція пов’язувалася з новим знанням. Тільки те знання може прищепився, яке пройшло через почуття учня “.

У середній ланці презентація дозволяє навчити створювати опорні схеми і конспекти в більш комфортному комунікативному режимі (тези оформляються на слайдах, є зразок створення опорних положень лекції для учнів). Проблемний характер лекції може здаватися не самим учителем (проблемне питання), а самостійно усвідомлюється учнями в ході роботи з різними матеріалами: портрет, карикатура, полярні критичні оцінки і т.д. Форма презентації дозволяє естетично розташувати матеріал і супроводжувати слово вчителя медіаметафорамі на всьому просторі уроку.

Презентація до уроку – лекції може створюватися самим учителем або на основі невеликих учнівських презентацій, що ілюструють їхні доповіді і повідомлення. Під час такого уроку учні обов’язково ведуть записи у своїх робочих зошитах. Тобто ІКТ не скасовують традиційну методику підготовки і проведення такого типу уроку, але в певному сенсі полегшують і актуалізують (роблять практично значущими для учнів) технологію його створення.

Урок аналізу тексту

Однак не тільки лекції можна проводити з мультимедійною підтримкою, а й уроки аналізу тексту. На такому уроці презентація дозволяє реалізувати інтегративний підхід до навчання. Інтерпретуючи художній текст, учень може і повинен бачити різноманітність трактувань образів і тем. Залучення фрагментів вистав, кінофільмів, опер, різних ілюстрацій, доповнених витягами з літературознавчих робіт, дозволяє створити проблемну ситуацію, вирішити яку допомагає спільна робота на уроці. Проблемно-дослідне навчання стає провідним на таких уроках. На слайдах розміщується не тільки додатковий матеріал, але й формулюються завдання, фіксуються проміжні та підсумкові висновки. На відміну від уроків-лекцій презентація не просто супроводжує слово вчителя, а є до певної міри інтерпретацією літературного тексту. Візуальні образи презентації по суті розраховані на розвиток співтворчості читача. Зіставляючи відео-або аудіо-ілюстрації, учень вже аналізує текст (прийом прихованого аналізу тексту).

Вибір з низки запропонованих ілюстрацій, найбільш адекватно відображає авторську точку зору, – це, на мій погляд, ще один прийом, спрямований на розвиток відтворення уяви (як в середньому, так і в старшому ланці). У презентації можуть бути використані дитячі ілюстрації і традиційні способи роботи з ними ( зіставлення з текстом, опис по ілюстрації, захист ілюстрацій). Оформлення презентації до уроку аналізу тексту має бути більш ретельним. Фон може бути витриманий в кольоровій гамі тексту, показуючи наочно функціональність цвітопису. Музичний супровід також повинен працювати на глибину осягнення тексту. Композиція презентації може відображати своєрідність композиції твору (антитеза, рамкова композиція, асоціація).

Необхідно пам’ятати, що на уроці аналізу тексту головною завжди залишається робота з текстом, а ІКТ лише урізноманітнюють методи, прийоми і форми роботи, які розвивають різні сторони особистості учня, допомагають досягти цілісності розгляду твори в єдності змісту і форми, побачити змістовність, смислове значення кожного елемента форми.

Узагальнюючі уроки

За допомогою презентації можна підготувати й узагальнюючі уроки. Завдання такого типу уроку – зібрати всі спостереження, зроблені в процесі аналізу, в єдину систему цілісного сприйняття твору, але вже на рівні більш глибокого розуміння; вийти за межі вже порушених проблем, емоційно охопити весь твір. Вирішити ці завдання і дозволяють ІКТ, створивши якусь візуальну метафору твору, з’єднавши емоційно-художній і логічний види творчої діяльності учнів на уроці. Схеми, таблиці, тезове розташування матеріалу дозволяють заощадити час і, найголовніше, глибше зрозуміти твір. Крім того, висновки та схеми можуть з’являтися поступово, після обговорення або опитування учнів. Учитель завдяки презентації може весь час контролювати роботу класу. У перерахованих типах уроків презентації створені вчителем, проте, як говорилося вище, учень теж може брати участь у створенні презентації. Сам учень може бути автором уроку-презентації, який стає його підсумковою роботою по темі або курсом, творчим звітом про результати дослідницької роботи.

Таким чином, в учнів формуються ключові компетентності, що пред’являються Державним стандартом освіти:

§ уміння узагальнювати, аналізувати, систематизувати інформацію за потрібною темою;

§ вміння працювати в групі;

§ вміння знаходити інформацію в різних джерелах;

§ комунікативна компетентність;

§ усвідомлення корисності отриманих знань та вмінь.

У роботі з презентаціями здійснюється індивідуальний підхід до навчання, активніше йде процес соціалізації, самоствердження особистості, розвивається історичне, науково-природне мислення.

4.2.Мультимедійні технології на уроках української мови та літератури

Одним із способів розвитку пізнавальної активності учнів є використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.

Мультимедіа (лат. multum – багато й англ. media – засоби) – система сучасних технічних засобів, що дозволяють працювати з текстовою інформацією, графічним зображенням, звуком (мовлення, музика, ефекти), анімаційною комп’ютерною графікою (мальовані фільми, тривимірна графіка) в єдиному комплексі; один їх перспективних напрямків, що найбільш швидко розвиваються, особливо в галузі освіти.

Дійсно, мультимедіа – один із термінів, який може означати різні речі й бути призначеним для різних людей та користувачів. У зв’язку з цим важко визначити, де мультимедіа починається й де закінчується. Дуже яскраво з цього приводу висловився Джеф Бюргер, оглядач журналу «Новые Медиа»: «Определение мультимедиа напоминает мне старую притчу о трёх слепых мужчинах, впервые повстречавшихся со стоном. Один притрагивается к хвосту слона и говорит, что это похоже на канат. Другой, охватывая ногу животного, описывает его как дерево. Третий, держась за хобот, увереят, что это змея. Назеначение мультимедіа меняется в зависимости от того, где и для кого предполагается использовать это средство, в каких целях».

Під мультимедіа ми будемо розуміти комплекс апаратних та програмних засобів, що дозволяють застосовувати комп’ютер з текстом, зі звуком, графікою, анімацією та відео.

Урок з використанням мультимедійних технологій стає цікавішим для учня, а тому й ефективнішим для засвоєння знань, поліпшує рівень унаочнення навчального матеріалу на уроці.

Кількість мультимедійної підтримки уроку може бути різною: від кількох хвилин до використання мультимедіа впродовж цілого уроку. Під час уроку з мультимедійною підтримкою істотно змінюється роль учителя, який виступає передусім організатором, координатором пізнавальної діяльності учнів.

За допомогою комп’ютерних технологій модна використовувати на уроці наочність вищого рівня – відео матеріали, анімаційні фрагменти, інтерактивні моделі тощо, які дають змогу продемонструвати на уроці ті явища, які в реальному світі побачити неможливо. Інформаційні технології допомагають індивідуалізувати та диференціювати навчання. Цього досягають не тільки завдяки різнорівневим завданням, а й за допомогою самоосвітою учня.

Отже, комп’ютер та інтерактивні дошки на уроках української мови та літератури поступово стають звичними засобами навчання; використання яких роблять урок динамічним, яскравим і, звичайно, набагато результативнішим.

Науково-педагогічна література подає безліч різноманітних мультимедійних жанрів:

– Блок-тема

– Медіа-урок

– Самодиктант

– Тестові завдання

– Медіапроект

– Медіатвори

– Творчі презентації

– Віртуальні екскурсії

– Медіаекспресії

– Літературний портрет

– Динамічні таблиці

– Статичні таблиці

У розумінні цих жанрів й можливості використання мені допомогла стаття Ірини Радченко, вчителя-предметника, лауреата Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 2007» (м. Київ), що вміщена у журналі «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», – 200. – № 10 – с. 8-17.

Саме тут наведена характеристика кожного із цих жанрів. Давайте їх розглянемо!

Статичні таблиці

Така таблиця – вічна. Більше того, на ній можна писати, підкреслювати, малювати – а вона знову чиста. Наприклад, під час закріплення теми «Односкладні прості речення»на таблиці учні спеціальним маркером ставлять розділові знаки, роблять позначки напроти відповідної характеристики речення , не витрачаючи часу на написання і його письмовий розбір.

Такий підхід до організації роботи значно економить час і підвищує ефективність навчального процесу, адже за урок можна розібрати не 2-3 речення, а 10-15.

Динамічні таблиці

Допомагають учням зрозуміти процес «народження» і функціонування правила: потрібні елементи з’являються і зникають, рухаються, збільшуються, переміщаються; іноді для створення бажаного ефекту застосовується звукове оформлення, анімаційні вставки тощо. Матеріал підібраний з орієнтацією на асоціативне, образне мислення учнів, що дає змогу швидко запам’ятати та якісно застосувати набуті знання.

Літературний портрет

Мультимедійний проект, що містить документи, фотографії, таблиці, ілюстративний матеріал, аудіо- та відео фрагменти, скомпоновані у послідовному порядку, що дає змогу найбільш повно й яскраво розповісти учням про життєвий і творчий шлях письменника чи поета.

Віртуальні екскурсії

Відео розповідь про музеї та історичні місця України; до кожного відео сюжету розроблені відповідні завдання, які учні виконують під час уроку. Таким чином, віртуальна екскурсія знайомить учнів з Україною, її історією, природою, видатними людьми, розширює кругозір учнів, сприяє їх розвитку навіть в умовах, коли справжня екскурсія з певних причин неможлива.

Слайд-твір

Мультимедійний продукт, створений на відповідну тему самими учнями. Це свого роду диференційований, індивідуальний підхід до домашнього завдання. Ось такий вигляд має один із слайдів-творів:

Увага!

Проблема Перевага

Важко оцінити Учитель та учень «говорять однією мовою»

Медіа-проект

Кожен школяр-учасник проекту вибирає для себе індивідуальні засоби й оптимальний темп діяльності, виявляє самостійність, творчість, наполегливість у досягненні мети. Навчальна робота організовується в індивідуальній та груповій формах і складається з трьох етапів:

– відбір та вивчення інформаційно-професійної проблеми, засвоєння комп’ютерної мультимедіа-технології;

– створення та колективне обговорення пробних комп’ютерних мультимедіапрезентацій, створених на запропонованому вчителем інформаційному матеріалі;

– підготовка й представлення розгорнутої мультмедіапрезентації з проблеми із залученням додаткової знайденої учнями інформації й викладеної з урахуванням власної точки зору.

Тестові завдання

Надзвичайно вдало можна формувати на інтерактивній дошці. Як відомо, є спеціальні програми, проте це можна робити й без них, розташувавши кожне запитання та варіанти відповідей на нього на окремому слайді. Такі тестові завдання зручно використовувати під час тематичного оцінювання, аудіювання тощо.

Самодиктант

Давно відома форма перевірки знань, проте у мультимедійному форматі вона працює набагато ефективніше. На дошці – текст із пропущеними буквами та розділовими знаками (бажано, щоб у кожного учня був такий самий друкований текс ). У процесі роботи учні пояснюють вживання букв і розділових знаків, роблячи на дошці відповідні записи. Отже, економиться час та необхідність записувати текст у зошити.

Увага!

Пропускаються букви і розділові знаки тільки на вивчені правила. Учень виконує лише той обсяг, який може (диференційований підхід). Бажано вмістити відповідну ілюстрацію до тексту.

Медіа-урок

Сукупність різноманітних мультимедійних прийомів, що працюють впродовж 45 хвилин уроку, що сприяють повному розкриттю й усвідомленню учнями теми уроку. Такий урок – яскравий, динамічний, результативний.

Блок-тема

Комплексний матеріал за певною великою темою, розташований у послідовному порядку і поділений на мікротеми за допомогою функції «гіперпосилання».100 слів

Форма самодиктанту. Така форма організації роботи у кілька разів більш ефективна, ніж традиційний словниковий диктант: обсяг матеріалу зростає, а час виконання роботи зменшується, і при цьому забезпечується якісний результат. «100 слів» можна скласти або до кожного правила окремо, або за всіма орфографічними правилами

Як бачимо, віртуальний навчальний простір – широкий і багатогранний. У своїй практиці я, звичайно, використовую ще не всі можливі мультимедійні жанри (усе ще попереду). Але теж маю певні напрацювання…

Власний досвід створення та використання презентацій у процесі вивчення української мови і літератури дозволяє визначити низку факторів, які впливають на ефективність навчально-виховного процесу:

– зростання впливу виступу на аудиторію, оскільки значний обсяг інформації сприймається зоровими та слуховими рецепторами одночасно;

– полегшення розуміння і сприйняття поданого матеріалу;

– запам’ятовування навчального матеріалу на значний період;

– збільшення психологічної вірогідності прийняття правильних висновків, суджень, узагальнень;

– скорочення часу на розкриття проблеми.

У своїй практичній діяльності найчастіше використовую презентації, створені за допомогою програми Power Point, зокрема такі їх види:

– презентації для лекційного викладу матеріалу;

– презентації для узагальнюючих уроків;

– презентації для уроків тематичного оцінювання знань.

Компонування матеріалу програми в цьому випадку слугує своєрідною формою опорного конспекту. Варто зазначити також, що учні під час підготовки домашнього завдання часто використовують презентацію, вважаючи, що вона більш зрозуміла й логічна.

4.3.Комп’ютерна презентація на уроках української літератури

Мета педагогів-навчити учнів не лише опрацьовувати матеріали, а й уміти їх представляти, бо сьогодення вимагає від сучасної молоді не простого оволодіння комп’ютерною технікою, а й вміння нестандартно, творчо показати свою роботу, відстоювати свою думку та аргументувати свої дії. Переваги такої роботи надзвичайні, адже зростає зацікавленість предметом вивчення, учні самі стають творцями, ініціаторами нових ідей, розвивають свої інтелектуальні здібності.

Комп’ютерна презентація – це авторське учнівське бачення теми, розробка певного сценарію виконання і представлення аудиторії, яка, до речі, може бути абсолютно різною: від учнів початкової школи до вчителів. Комп’ютер дає можливість використання інформації мережі Інтернет, дозволяє ілюструвати, естетично оформляти сторінки, використовувати ефекти анімації.

Діти вчаться бути послідовними у відборі найсуттєвішої інформації.

Суть інформаційно-проектної технології – через проектну діяльність, яка передбачає розв’язання проблеми чи низи проблем на основі певної суми знань, показати практичне застосування цих знань.

Наприклад, під час вивчення творчості Панаса Мирного, зокрема, соціально-психологічного роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні», доцільно запропонувати учням самостійно заповнити таблиці, що містять проблемні питання та алгоритми їх вирішення.

4.4 Технологія застосування творчих завдань на основі інформаційних технологій

За допомогою комп’ютерної програми вчителі також можуть перевірити вміння школярів читати текст мовчки. Цим актуалізується така важлива змістова лінія Програми з рідної мови, як комунікативна. Даний розділ комп’ютерної програми надає змогу вчителеві воднораз проконтролювати час прочитання тексту і відповідно визначити темп читання для кожного учня класу. Слід звернути увагу на те, що при перевірці навичок читати мовчки оцінювання виконання завдання відбувається в два етапи з визначенням оцінки за кожний їз них і наступному підсумовуванні оцінок для визначення загального балу за завдання (максимальний бал-12).

Творчі завдання на основі застосування інформаційних технологій за своїм змістом і методами виконання найчастіше носять ситуативний характер. Дидактичною метою таких завдань є вироблення діяльнісних компетенцій і виявлення особистісного ставлення до розв’язуваної проблеми на основі творчого застосування наявних знань, умінь, навичок. Учні «охоче, з великим задоволенням виконують такі завдання, де є можливість їм виявити творчу індивідуальність». Зрозуміло, що уроки з використанням інформаційних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Учитель повинен вміти користуватися різноманітними програмами: графічними, flesh-анімації, web-редактора, програмами для створення презентацій, програмами для роботи зі звуком та відео тощо. Це уможливлює подання інформації у формі відео, презентації, web-сторінки, з різноманітними роліками. Загалом у власній практиці для унаочнення навчального матеріалу дуже часто використовую ресурси Інтернету.

У своїй роботі використовую як власні мультимедійні технології, так і, звичайно, застосовую матеріали, розроблені методистами та вчителями-практиками, зокрема диски з української літератури для 5, 6, 8, 9, класів, «Тарас Шевченко: життя і творчість», окремі диски за творами програми 8-9 класів, з української мови.

Застосовуємо у роботі перегляди фільмів або їх фрагментів з прочитаними програмовими текстами, наприклад «Тіні забутих предків» за повістю М.Коцюбинського, «Наталка Полтавка» за І.Котляревським, «Украдене щастя», «Захар Беркут» за І.Я.Франком та інші. Використовую записи телепередач про письменників, що вивчаються у шкільному курсі української літератури, наприклад, про Бориса Олійника, Олеся Гончара, Івана Багряного, Олександра Довженка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Василя Симоненка, Василя Стуса, Тараса Шевченка, Володимира Сосюру та багатьох інших.

Вважаю, що головне завдання використання ІКТ у процесі вивчення української мови й літератури – підвищити пізнавальний інтерес учнів до вивчення предмета, ефективність його опанування школярами. Загальновизнано, що особистість, яка зацікавлена, хоче пізнати матеріал, засвоює його набагато краще, ніж та, що не зацікавлена змістом того, що вивчає. Отже, дійшли до висновку, що використання комп’ютерних технологій вносить істотні зміни у діяльність педагога та розвиток учня як особистості, ставить нові вимоги до професійної майстерності викладання предмета у комп’ютерному класі, вимагає чіткої організації та індивідуальної роботи з кожним учнем під час навчально-виховного процесу у своїй діяльності прагнемо урізноманітнювати уроки, робити вивчення мови і літератури неповторним, пам’ятаючи слова Олеся Гончара, що бути у вічному пошукові-це значить «шукати енергію слова в енергії душі».

Висновки

Сучасність вимагає нових підходів до навчального процесу, нових методів, форм подання навчальної інформації. Вона вимагає, щоб над матеріалом, який вивчається, учень розмірковував, бачив зв’язок з іншою інформацією і послідовність між нею. А також шукав відповіді на запитання, які виникають у процесі навчання, що збуджує процес мислення, яке призводить до бажаного запам’ятовування і сприяє розвитку пам’яті. В учнів зникає страх зробити помилку, а виникає прагнення виправити, знайти відповіді, щоб більше помилок не виникало. З’являється вміння вирішувати і виправляти власні помилки однокласників. Процес навчання стає процесом дослідження.

Отже, мультимедійний урок – один із засобів особистісного навчання. Такий урок розрахований на кожного учня окремо і на клас в цілому. Кожен епізод уроку в окремого учня викликає особисті почуття, бачення в окремих його частинах цілого, захоплення і бажання знайти результат, відповісти на поставленні запитання , бути активним до всього, що відбувається на змінних слайдах. Такий урок не примушує, а заохочує, пробуджує інтерес, захоплює побаченим і власними перемогами, які здобуті на даному етапі чи взагалі на уроці. Такі уроки емоційні, насичені різновидністю і різноплановістю, вони різнорівневі, творчі і художні.

Мультимедійний урок – це цілісний урок, так і етап певного уроку, або фрагмент завдання, на який учні будуть очікувати і подумки із захопленням переживати. Мультимедіа дозволяє оживити урок, зв’язати його з дійсністю, забарвити різними фарбами почуттів, озвучити урок музикою, звуками природи. Зіставити власні спостереження, надихнути на бажання побачити це в дійсності, збагатити власний досвід.

Я вважаю, що такі уроки:

1.Розвивають у дітей креативне мислення 2. Навчають по-іншому сприймати прочитаний або прослуханий текст;

3.Повніше й точніше висловлюють свої думки;

4.Проявляють свої індивідуальні можливості;

5.Долають певні труднощі в навчальній діяльності;

6.Будують творчий процес майже самостійно.

Вважаю, що головне завдання використання ІКТ у процесі вивчення української мови й літератури – підвищити пізнавальний інтерес учнів до вивчення предмета, ефективність його опанування школярами. Загальновизнано, що особистість, яка зацікавлена, хоче пізнати матеріал, засвоює його набагато краще, ніж та, що не зацікавлена змістом того, що вивчає.

Отже, дійшли до висновку, що використання комп’ютерних технологій вносить істотні зміни у діяльність педагога та розвиток учня як особистості, ставить нові вимоги до професійної майстерності викладання предмета у комп’ютерному класі, вимагає чіткої організації та індивідуальної роботи з кожним учнем під час навчально-виховного процесу у своїй діяльності прагнемо урізноманітнювати уроки, робити вивчення мови і літератури неповторним, пам’ятаючи слова Олеся Гончара, що бути у вічному пошукові-це значить «шукати енергію слова в енергії душі».

Застосування ІКТ не лише осучаснює, але й забезпечує нову якість навчання та викладання, оптимізує умови освітнього процесу та підвищує його ефективність, а також забезпечує здійснення

основної соціальної функції школи – підготовку людини до повноцінної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства.

Література

1. Закон України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” // Урядовий кур’єр. 2007. -№6.

2.Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи / Ред. В.М. Мадзігон та Ю.О.Дорошенко. – К.: Наукова думка, 2003.

3.Інформаційні технології в навчанні. – К.: Видавнича група ВНV, 2006. – 240 с.

4.Іщук Н.Ю. Застосування засобів мультимедіа у процесі підготовки економістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Вінницький держ. педагогічний ун-т ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2004. – 20 с.

5.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: А.С.К., 2006.

6. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Просвіта», «Книга пам’яті України», 2000. – 368 с.

7. Закон України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” // Урядовий кур’єр. 2007. -№6.

8.Сороко Н.В. Реалізація діяльнісного підходу при комп’ютерному навчанні в умовах оновлення мовної освіти в Україні // Засоби і технології єдиного інформаційного освітнього простору: Зб. наук. праць / За ред. В.Ю. Бикова, Ю.О.Жука. – К.: Атіка, 2004.

Про методичні рекомендації з патріотичного виховання

Лист МОН № 1/9-614 від 27.11.14 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-614 від 27 листопада 2014 року

Департаменти (управління) освіти і науки

обласних, Київської міської державних адміністрацій

Інститути післядипломної педагогічної освіти

Про методичні рекомендації з патріотичного виховання

На виконання пункту 2 Плану заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 27.10.2014 № 1232, надсилає методичні рекомендації з організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді для використання у навчальних закладах України.

Додаток: на 8 арк.

Заступник Міністра Павло Полянський

Додаток до листа

Міністерства освіти і науки України

від 27.11.2014 № 1/9-614

Методичні рекомендації

з організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді у 2014/2015 навчальному році

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання дітей та учнівської молоді.

Події останніх місяців дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Це є свідченням системної виховної роботи педагогічних колективів навчальних закладів. Тому одним із найважливіших завдань педагогів є продовження роботи з формування у дітей та молоді громадянських якостей, розуміння приналежності до Українського народу. Особливу увагу слід приділити дітям та сім’ям, які переїхали із території військових дій, сприяти їх адаптації у нових умовах та нових колективах, залучати їх до активної діяльності та участі у позаурочних заходах, надавати можливість реалізовувати свій інтелектуальний, творчий, фізичний потенціал на благо України.

Патріотичне виховання має наскрізно пронізувати весь навчально-виховний, органічно поєднувати національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базуватися на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни.

Патріотичне виховання має охоплювати всіх учасників навчально-виховного процесу, сприяти формуванню у дітей та утвердженню у педагогів і батьків національних та загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України.

Проявом патріотичного духу, свідченням формування Української політичної нації стало масове використання української національної та державної символіки, українського традиційного одягу, жовто-блакитних кольорів. При цьому важливо не підмінити зовнішніми ознаками патріотизму його глибокої ідейної сутності – готовності своєю працею, науковими, творчими й спортивними досягненнями, службою із захисту країни сприяти розвитку української демократичної держави.

Відповідно, всі заходи мають бути наповнені громадянсько-патріотичним змістом, стверджувати ідею спільності інтересів та взаємоповаги усіх громадян України, підтримувати прагнення кожної особистості до духовного, інтелектуального, творчого та фізичного розвитку задля розквіту держави в цілому.

Доцільно добирати і поєднувати різноманітні методи і форми патріотичного виховання, уникати формалізму й одноманітності, насичувати їх патріотичними емоціями та переживаннями, активно використовувати приклади мужності й звитяги захисників України як з історичного минулого, так і нинішніх воїнів-героїв, які боронять нашу державу від російської агресії.

Громадянський компонент виховання найвиразніше втілено у змісті навчальних предметів суспільно-гуманітарного циклу. Вивчення української мови, літератури, історії, географії, правознавства спрямовано на формування переконливого почуття патріотизму й громадянської свідомості дітей та учнівської молоді, знань про права і свободи громадян, сутність громадянського суспільства.

Вихованню сучасного громадянина-патріота Української держави, підготовці молоді до виконання ролі активних громадян, формуванню громадянських навичок і цінностей, необхідних для ефективної участі у житті громади, сприяють курси за вибором: “Вчимося бути громадянами” (для учнів 7(8) класу), “Ми – громадяни України” (для учнів 9(10) класу), “Громадянська освіта: основи демократії” (для учнів 11 класу).

Рекомендуємо використати досвід роботи з виховання культури демократії, політичної культури учнів педагогічних колективів навчально-виховних комплексів Черкаської області: “Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 – колегіум” Смілянської міської ради (http://smila-nvk3.edukit.ck.ua) та “Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 – ліцей” Шполянської районної ради (http://shpola2licey.ucoz.ru), на базі яких протягом 2010-2014 років здійснювалась дослідно-експериментальна робота всеукраїнського рівня.

У варіативну складову навчальних планів цих закладів було введено факультативи “Громадянознавство”; “Основи демократії”, “Вчимося демократії” (http: //democraty.ippro.com.ua). Педагогами спільно з учнями та батьками було реалізовано проекти “Громадянська взаємодія у віртуальній мережі”, “Роль громадянських організацій у становленні демократії в Україні”, “Ми – різні, ми – рівні”, “Ініціюємо співпрацю з владою”, “Вчимося взаємодіяти з владою”, “Вчимося захищати свої права і свободи”, “Вчимося поліпшувати життя місцевої громади”, започатковано Інтернет-клуб “Я – суб’єкт громадянського суспільства”.

Пропонуємо надавати перевагу активним формам роботи, що передбачають самостійну або спільну роботу, набуття дітьми та учнівською молоддю соціального досвіду; сприяють формуванню національної свідомості, критичного мислення, ініціативності, творчого підходу до справи, відповідальності за свої дії та вчинки: громадській, волонтерській діяльності, соціальним практикам, пошуковій, дослідницькій та проектній діяльності, дискусійним клубам, діяльності учнівських прес-центрів, флеш-мобам, акціям.

Окремої уваги заслуговує волонтерська діяльність педагогів, учнів, батьків, яка через конкретну, практичну діяльність сприяє встановленню соціальних зв’язків, опануванню дітьми новими навичками, формуванню у них прагнення до відповідальної патріотичної поведінки, моральних та духовних якостей, світогляду справжнього громадянина України. Зазвичай діяльність волонтерських груп здійснюється в інформаційно-просвітницькому, профілактичному, соціальному, охоронно-захисному напрямах. Реалії сьогодення визначили новий напрям волонтерської роботи – психологічна та моральна підтримка воїнів Збройних Сил України, Національної гвардії, інших військових формувань; допомога родинам, що були вимушені покинути свої домівки у результаті анексії Росією Криму та окупації окремих територій східної України. Рекомендуємо продовжити участь дітей та учнівської молоді у таких всеукраїнських акціях, як “Лист пораненому”, “Хвиля доброти”, а також у волонтерських акціях, що започатковані за ініціативи громадських організацій та навчальних закладів.

Важливо, щоб учні, незалежно від їх національності та регіону проживання, ідентифікували себе з Україною, прагнули жити в Україні; розуміли необхідність дотримання конституційних та правових норм, володіння державною мовою; сприймали регіональну історію як частину загальної історії України, відчували власну причетність до майбутньої долі рідного краю як невід’ємної складової єдиної країни.

Важливу роль у патріотичному вихованні дітей та учнівської молоді відіграє педагог, його особистий приклад, його погляди та практичні дії, що мають бути взірцем для наслідування. Якість виховного процесу напряму залежить від рівня підготовленості педагогів до кожного заходу; використання різноманітних методів і форм; знання і вмілого врахування вікових й психологічних особливостей дітей; відвертості, емоційності, оптимізму та активної патріотичної позиції вчителя. Патріотичне виховання громадянина має здійснюватися кожним педагогом на кожному уроці та в позаурочний час.

Сім’я – основа виховання громадянина-патріота України

Важлива роль у формуванні патріотизму належить сім’ї. Завданням навчальних закладів є залучення батьків учнів, студентів, вихованців до активної участі у навчально-виховному процесі, організації та проведенні позанавчальних виховних заходів. Батьки мають стати не тільки гостями на заходах, не тільки спостерігачами за здобутками їх дітей, вони мають безпосередньо впливати на формування молодого покоління своїм досвідом та своїм прикладом.

Зусилля педагогів мають бути спрямовані на підтримку ініціативи батьківської громади, взаємодію у розробленні та виконанні рішень щодо патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. Особливу увагу слід приділити педагогізації батьків, ознайомленню їх із сучасними психолого-педагогічними знаннями. З цією метою доцільно використовувати активні методи: тренінги, дискусії, дебати, аналіз виховних ситуацій, які сприяють усвідомленню батьками ролі сім’ї у вихованні дітей, формуванні патріотичних почуттів та готовності служити своїми знаннями, працею Україні.

Дитячі та молодіжні громадські організації

Вагому роль у пропагуванні ідеї патріотичного виховання як національного пріоритету України, набутті підростаючою особистістю громадянських якостей, соціального досвіду відіграють дитячі та молодіжні громадські організації.

З-поміж таких організацій досвід здійснення заходів, проектів, програм з патріотичного виховання дітей та учнівської молоді мають: Національна організація скаутів України (НОСУ), Національна скаутська організація ПЛАСТ, Всеукраїнська дитяча скаутська організація “Січ”, Асоціація гайдів України, Всеукраїнський дитячий рух “Школа безпеки”, ВДС “Екологічна варта”, Всеукраїнське патріотичне об’єднання “Майбутнє України” та інші. Окрім цього, до уваги доцільно брати кращий досвід роботи у зазначеному напрямі дитячих об’єднань самоврядування.

Основними способами використання потенціалу дитячих та молодіжних громадських організації у вихованні дітей та учнівської молоді може стати проведення спільних з навчальними закладами акцій, флешмобів, фестивалів, проектів, інших заходів патріотичного спрямування; залучення фахівців дитячого руху до виховної роботи навчальних закладів; ознайомлення педагогів з методикою виховної роботи громадських організацій через систему спільних семінарів, конференцій, тренінгів. Доцільним буде залучення регіональних осередків дитячих і молодіжних громадських організацій до проведення туристських змагань та зльотів, військово-спортивних патріотичних ігор, спортивних змагань тощо.

Звертаємо увагу, що Закон України “Про громадські об’єднання” дає право громадським організаціям пропагувати свою діяльність, звертатись до керівників навчальних закладів з пропозиціями щодо співпраці у питаннях навчання, виховання та розвитку дітей. У свою чергу, педагогічна, учнівська, батьківська громада визначає доцільність та необхідність такої взаємодії, виходячи із своїх можливостей, пріоритетів навчально-виховної роботи.

Військово-патріотичне виховання

Військово-патріотичне виховання дітей та молоді – це процес цілеспрямованого систематичного формування почуття патріотизму, духовної та психологічної готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності держави.

Реалії сьогодення визначили пріоритетні напрями роботи з військово-патріотичного виховання дітей і молоді. Актуальними є Уроки мужності (лист МОН від 13.08.2014 № 1/9-412), зустрічі з учасниками бойових дій на Сході України та волонтерами, відвідання військовослужбовців, які отримали поранення та проходять реабілітацію у медичних закладах, написання листів у рамках Всеукраїнської акції “Лист пораненому”, встановлення у навчальних закладах меморіальних дощок (знаків) на вшанування пам’яті загиблих воїнів-героїв.

Рекомендуємо відновити діяльність пошукових загонів з метою вивчення бойового шляху військових частин, що розміщені на території населеного пункту, військовослужбовців, що є випускниками або працівниками навчального закладу.

Пропонуємо у музеях при навчальних закладах створити постійно діючі стенди, що відображають події збройної боротьби Українського народу за територіальну цілісність нашої країни, участь випускників навчальних закладів, односельців в антитерористичній операції. Корисними будуть фотоматеріали, підготовлені Національним військово-історичним музеєм України (для отримання електронних макетів звертатися до заступника директора музею Тинченка Ярослава Юрійовича за тел. (044) 284-62-12, (044) 280-06-00).

Звертаємо увагу, що з метою відновлення, збереження і популяризації у суспільстві здобутків Українського народу у боротьбі за свободу та незалежність; виховання у зростаючого покоління патріотизму, формування національної ідентичності, вшанування подвигу та героїзму захисників української державності, Указом Президента України від 14 жовтня 2014 року № 806 встановлено День захисника України, що відзначатиметься щорічно 14 жовтня.

Рекомендуємо при відзначенні національних свят та пам’ятних дат, зокрема Дня захисника України, Дня Гідності і Свободи, Дня Збройних Сил України, Дня Соборності України тощо, керуватися методичними матеріалами Українського інституту національної пам’яті; організовувати наукові конференції, семінари, круглі столи; проводити військово-спортивні змагання, фестивалі-конкурси патріотичної пісні, прози і поезії, творів образотворчого мистецтва; відвідувати музеї бойової слави; вшановувати сучасних героїв-захисників України та пам’ять загиблих за свободу, єдність та незалежність Українського народу.

У 2015 році Україна разом із світовою спільнотою відзначатиме 70-ту річницю Перемоги над нацистськими окупантами та завершення війни у Європі. До днів Пам’яті та примирення 8-9 травня 2015 року пропонуємо долучитися до акції «Ті, хто боролися за Свободу», ініційованої Українським інститутом національної пам’яті, та організувати перегляд вітчизняних художніх і документальних фільмів, що відображають український вимір Другої світової війни, наприклад: «Між Гітлером і Сталіном. Україна в ІІ Світовій війні», 2002 рік, авт. – Святослав Новицький; «Війна – український рахунок», 2002 рік, авт. – Сергій Буковський; «Війна без переможців» 2003 рік, авт. – Ігор Чижов; «ОУН-УПА: війна на два фронти», 2006 рік, авт. – Андрій Санченко; «УПА. Третя сила», 2007 рік, авт. – Сергій Братішко, Віталій Загоруйко; «УПА. Тактика боротьби», 2007 рік, авт. – Сергій Братішко; «Київ. Місто, що зрадили», 2008 рік, авт. – Андрій Цаплієнко; «1377 спалених заживо», 2009 рік, авт – Іван Кравчишин; «Чорна піхота», 2010 рік, авт. – Іван Кравчишин; «Рівень секретності «18», 2011 рік, авт. – Ілларіон Павлюк; «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері», 2011 рік, авт. – Віталій Загоруйко; «Хайтарма», 2013 рік, авт. – Ахтем Сейтаблаєв; «Корюківка. Злочин проти людяності», 2013 рік, авт. – Сніжана Потапчук; «Хроніка Української повстанської армії 1942-1954», 2014 рік, авт. – Тарас Химич.

Заслуговує на увагу художній фільм «Поводир» (2014 рік, авт. – О. Г. Санін), що перегортає трагічні сторінки української історії, показує незламний дух українського народу та його волю до свободи у драматичні часи Голодомору 30-х років минулого століття, індустріалізації, колективізації та знищення інтелігенції.

Нормативно-правова база з питань патріотичного виховання

Указ Президента України від 13.11.2014 № 872 “Про День Гідності та Свободи”;

Указ Президента України від 13.11.2014 № 871 “Про День Соборності України”;

Указ Президента України від 14.10.2014 № 806 “Про День захисника України”;

Указ Президента України від 24.09.2014 № 744 “Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності”;

Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, затверджена Указом Президента України від 24 березня 2012 року № 212;

Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, схвалена Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948;

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 41 “Про затвердження Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2009-2015 роки”;

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.09.2009 № 1494 “Про затвердження Плану заходів щодо підвищення рівня патріотичного виховання учнівської та студентської молоді шляхом проведення на постійній основі тематичних екскурсій з відвідуванням об’єктів культурної спадщини”;

Доручення Кабінету Міністрів України від 05.05.2009 № 22966/1/1-09 та План організації виконання положень Указу Президента України від 27.04.2009 № 272 “Про проведення Всеукраїнської молодіжної акції «Пам’ятати. Відродити. Зберегти”;

Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 № 3754/981/538/49;

наказ Міністерства освіти і науки України від 27.10.2014 № 1232 “Про затвердження плану заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді”;

наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243 “Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України”;

наказ Міністерства освіти і науки України від 07.09.2000 № 439 “Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України”;

лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2014 № 1/9-412 “Про проведення Уроків мужності”;

лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.2014 № 1/9-376 “Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році”;

лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 09.08.2012 № 1/9-557 “Про методичні рекомендації з громадянської освіти та виховання у навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році”;

лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.07.12 № 1/9-530 “Щодо виховання сучасного громадянина в полікультурному середовищі засобами позакласної роботи”.

Інтернет-ресурси з питань патріотичного виховання

Інститут проблем виховання НАПН України ipv.org.ua/publications/zbirnuk.html

Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи psyua.com.ua

Український інститут національної пам’яті memory.gov.ua/publication

Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка uisr.org.ua

Національний університет оборони України імені Івана Черняхівського nuou.org.ua/nauka/naukovi-publikatsii.html

Рада Європи (посібник «Демократичне управління школою) http://www.coe.int/t/dg4/education/edc/Resources/EDCPACK_EN.asp

Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (методичний посібник «Роль педагога в посиленні патріотичного виховання») moippo.mk.ua/index.php/vixovna-robota

Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників (досвід роботи педагогічних працівників Черкащини та методичні брошури з патріотичного виховання дітей та учнівської молоді) http://library.ippro.com.ua

Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді ukrjuntur.org.ua

Ліга старшокласників Черкащини liga.ed-sp.net

Пластовий портал plast.org.ua

Благодійний фонд «Героїка» http://geroika.org.ua/

Всеукраїнська громадська організація «Закінчимо війну» http://stop-war.org.ua/rekom.php; http://stop-war.org.ua/view_news14.php?id=61

Історична правда istpravda.com.ua

Лікбез likbez.org.ua

Пам’ятаємо загиблих memorybook.org.ua

Центр досліджень визвольного руху cdvr.org.ua

Документальний серіал «Наша Скриня» www.fayloobmennik.net/3781087

Пам’ятка вихователям:

«Кілька порад вихователю по оптимізації спілкування з дітьми»

Як вид спілкування, всяке заняття з дітьми — це передача інформації (знань), формування навичок і вмінь. Щоб заняття збуджувало інтерес дітей, зміцнювало прагнення займатися, необхідно урізноманітнити форми його проведення. Якщо ж Ви день у день спілкуєтеся з дітьми одним і тим же способом, це швидко набридне вашим дітям, та й Вам самим.

У спілкуванні з дітьми на заняттях виникають нерідко ситуації, які, як би спеціально випробовують вихователя на стриманість, терпіння, вміння володіти собою. Іноді при поясненні нового завдання одному-двом дітям доводиться кілька разів робити зауваження, і нерідко вихователь не стримується, він втомився від неслухняності, йому набридло повторювати кілька разів одне і те ж, і він зривається на крик і погрози. Потрібно пам’ятати: «Крик — це найвірніша ознака відсутності культури людських відносин» (В.А.Сухомлинский).

Велике значення в спілкуванні з дітьми має настрій. Вихователь повинен стежити за своїм настроєм. Він зобов’язаний негайно перебудовувати свій сумний, пригнічений настрій. У цьому випадку непогано оволодіти мистецтвом перевтілення, яким досконало володіють актори.

Наскільки важливо цьому навчитися, зрозуміло кожному — наш настрій заразливий, він передається дітям, впливаючи на їх сприйняття, готовність зрозуміти, слідувати вказівкам педагога.

Діти завжди тягнуться до людей, яким властиво підвищений веселий настрій, і, навпаки, уникають людей похмурих, неусмішливість, нудьгуючих. Дітей сковує настрій смутку, пригніченості дорослих.

Якщо педагог хоче зберегти повагу і любов своїх вихованців він не повинен жодним словом, поглядом, жестом, показувати свою прихильність або неприйняття до когось із них. Треба ставитися однаково до всіх і до кожного окремо. Разом з тим необхідно задовольняти бажання кожної дитини, щоб його любили, щоб він відчував, що його люблять і люблять кілька особливо.

Працюючи з дитячим колективом, вихователь повинен знати індивідуальні особливості своїх дітей. Погано, якщо педагог почне всіх «причісувати під одну гребінку», «підганяти» індивідуальні властивості тієї чи іншої дитини під загальну лінію. Дбайливе ставлення до особистості дитини — це насамперед визнання його несхожості, особливостей прояву характеру, волі, мислення, вчинків, що відрізняють однієї дитини від усіх інших в дитячому колективі.

Педагогові треба рахуватися з індивідуальністю кожної дитини, а тим більш яскраво вираженою індивідуальністю.

Важливою умовою оптимізації спілкування з дитиною є уважність, проникливість і неквапливість. Дитина хоче нам щось сказати, а ми, дорослі, обтяжені безліччю справ, зазвичай кидаємо звернувся до нас: «Почекай, колись, потім!» При цьому ми забуваємо, що у кожної людини виникає ситуація, коли йому виключно важливо з ким поговорити, коли дуже хочеться поділитися своїми спостереженнями, відкриттям, думкою.

Розуміння і удачі Вам у Вашій цікавій і потрібній справі!

ПОРАДИ ЩОДО СПІЛКУВАННЯ І ВИХОВАННЯ ПРОБЛЕМНОЇ ДИТИНИ

Пам’ятка вихователям:

«Кілька порад вихователю по оптимізації спілкування з дітьми»

Як вид спілкування, всяке заняття з дітьми — це передача інформації (знань), формування навичок і вмінь. Щоб заняття збуджувало інтерес дітей, зміцнювало прагнення займатися, необхідно урізноманітнити форми його проведення. Якщо ж Ви день у день спілкуєтеся з дітьми одним і тим же способом, це швидко набридне вашим дітям, та й Вам самим.

У спілкуванні з дітьми на заняттях виникають нерідко ситуації, які, як би спеціально випробовують вихователя на стриманість, терпіння, вміння володіти собою. Іноді при поясненні нового завдання одному-двом дітям доводиться кілька разів робити зауваження, і нерідко вихователь не стримується, він втомився від неслухняності, йому набридло повторювати кілька разів одне і те ж, і він зривається на крик і погрози. Потрібно пам’ятати: «Крик — це найвірніша ознака відсутності культури людських відносин» (В.А.Сухомлинский).

Велике значення в спілкуванні з дітьми має настрій. Вихователь повинен стежити за своїм настроєм. Він зобов’язаний негайно перебудовувати свій сумний, пригнічений настрій. У цьому випадку непогано оволодіти мистецтвом перевтілення, яким досконало володіють актори.

Наскільки важливо цьому навчитися, зрозуміло кожному — наш настрій заразливий, він передається дітям, впливаючи на їх сприйняття, готовність зрозуміти, слідувати вказівкам педагога.

Діти завжди тягнуться до людей, яким властиво підвищений веселий настрій, і, навпаки, уникають людей похмурих, неусмішливість, нудьгуючих. Дітей сковує настрій смутку, пригніченості дорослих.

Якщо педагог хоче зберегти повагу і любов своїх вихованців він не повинен жодним словом, поглядом, жестом, показувати свою прихильність або неприйняття до когось із них. Треба ставитися однаково до всіх і до кожного окремо. Разом з тим необхідно задовольняти бажання кожної дитини, щоб його любили, щоб він відчував, що його люблять і люблять кілька особливо.

Працюючи з дитячим колективом, вихователь повинен знати індивідуальні особливості своїх дітей. Погано, якщо педагог почне всіх «причісувати під одну гребінку», «підганяти» індивідуальні властивості тієї чи іншої дитини під загальну лінію. Дбайливе ставлення до особистості дитини — це насамперед визнання його несхожості, особливостей прояву характеру, волі, мислення, вчинків, що відрізняють однієї дитини від усіх інших в дитячому колективі.

Педагогові треба рахуватися з індивідуальністю кожної дитини, а тим більш яскраво вираженою індивідуальністю.

Важливою умовою оптимізації спілкування з дитиною є уважність, проникливість і неквапливість. Дитина хоче нам щось сказати, а ми, дорослі, обтяжені безліччю справ, зазвичай кидаємо звернувся до нас: «Почекай, колись, потім!» При цьому ми забуваємо, що у кожної людини виникає ситуація, коли йому виключно важливо з ким поговорити, коли дуже хочеться поділитися своїми спостереженнями, відкриттям, думкою.

Розуміння і удачі Вам у Вашій цікавій і потрібній справі!

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин – проблема емоційного і психічного стану. В такому стані треба звертатись до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна – потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна чи войовнича – переконайтесь чи саме батьки не провокують таку поведінку. До такої треба бути уважним, роз’яснювати наслідки такої поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки із іншими людьми.

4. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучити її до активного слухання, щоб вона вчилась вербально висловлювати агресію і знімати збудженість, нервовість.

5. Із кінозалу ( домашнього) виключити перегляд фільмів і телепередач із сценами насилля, жорстокості

6. Ні в якому разі не застосовувати фізичні покарання.

7. Роз’єднати хулігана і жертву Зайняти хулігана корисною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.

8. Привчити дітей самим вирішувати свої проблеми настільки, наскільки це можливо, без стороннього втручання.

9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямуйте її енергію на щось корисне.

10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила – це допоможе запобігти агресивності.

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПРОБЛЕМНИМ ПІДЛІТКОМ І КЛАСНИМ КЕРІВНИКОМ В КРИЗОВИЙ СТАН ДЛЯ НИХ

1. Уважно вислухайте дитину, Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан ( проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

Рекомендації учасникам педпроцесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

Рекомендації педагогам під час виправлення поведінки підлітків, схильних до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” під­літкам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

Рекомендації батькам підлітків, схильних до правопорушень

1. Намагайтеся бути завжди позитивним прикладом для своєї дитини, законослухняним громадянином своєї країни.

2. З молодшого віку прищеплюйте дітям повагу до закону, прав людини.

3. Проявляйте витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорення його протиправних вчинків (дій).

4. Шляхом переконання, створення гідних та цікавих життєвих перспектив сприяйте виникненню у підлітків прагнення до законослухняності, вибору гідних друзів, дозвілля.

5. Відмовтеся від постійних повчань, не закріплюйте у підлітків негативної оцінки своїх учинків.

6. Не нав’язливо здійснюйте систематичний контроль за життєдіяльністю підлітка.

7. В процесі необхідного перевиховання змінюйте обставини в сім’ї, звичні форми поведінки, спілкування, контролю та інше з дитиною та поміж дорослими.

8. Сприяйте особистісному зростанню дитини.

9. Висловлюйте йому свою довіру, схвалюйте його досягнення, виробляйте вміння не тільки підкорятися, а й командувати.


 Поради вчителям початкових класів щодо домашніх завдань для учнів.

Головним завданням початкової ланки сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для інтелектуального, соціального, морального, фізичного розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізуються через оновлення змісту навчальних програм, методики проведення уроку, форм організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи. Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати; розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо. Домашня робота є важливою складовою навчального процесу, оскільки навчання може бути ефективним лише за умови, якщо навчальна робота під час уроків підкріплюється добре організованою домашньою роботою учнів. В зміст домашнього завдання входить навчальний матеріал, який має істотне значення для засвоєння знань. Ним має передбачатися: закріплення в свідомості матеріалу з навчального предмета, формування вмінь оперувати набутими знаннями, вміння працювати з книгою, дотримуватися гігієни праці, виконання всіх етапів роботи від планування дій до оцінки одержаного результату та його вдосконалення. Зміст домашніх завдань повинен бути таким, щоб допомогти учням справитися з труднощами у навчанні. Домашні завдання утворюють певний взаємозв’язок між уроками. Як компонент системи організації навчання, домашня робота здійснюється під впливом проведеного уроку і сама впливає на наступний урок. Вплив уроку на домашню навчальну роботу дуже великий, оскільки він визначає її зміст, розкриває перед учнями способи діяльності, які доцільно застосувати. Наскільки успішно розв’язуватимуться ці питання на уроці, настільки й успішною буде домашня робота. Вплив домашньої роботи на наступний урок теж значний, тому що учень повинен сам оволодіти матеріалом чи прийомами роботи, які застосовуватимуться на уроці. Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації: – розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань; – врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.; – формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання тощо). Домашні завдання (самопідготовка) вдома слід виконувати в умовах, що відповідають гігієнічним і педагогічним вимогам. Раціональна організація самопідготовки (виконання домашніх завдань) сприятиме збереженню здоров’я учнів, високого рівня функціонального стану їх організму протягом дня. При визначені форм, характеру, змісту, обсягу домашніх завдань, методів їх організації необхідно враховувати специфіку навчального предмета, пізнавальні можливості учнів, їх вольові якості та уподобання тощо. У початкових класах можливі як усні, так і письмові домашні завдання; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку, пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного, конструктивно-варіативного та творчого характеру. Домашні завдання можна диференціювати в залежності від підготовки учнів, їх індивідуальних особливостей сприйняття, пам’яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст домашніх робіт та їх характер. Доцільно надавати право учням вибирати серед різних запропонованих варіантів (рівнів) завдання як для індивідуального виконання, так і для роботи в парах чи невеликих групах. Домашню роботу молодшим школярам потрібно давати систематично. Інакше вони звикають до непослідовності вчителя, засмучуються, якщо, наприклад, сьогодні отримують домашнє завдання, і радіють, якщо завдань не задають. Така ситуація не сприяє вихованню позитивних мотивів учіння. Якщо вчитель вважає за необхідне не перевантажувати в даний день домашньою навчальною роботою, краще дати легке завдання, яке пов’язане з ігровою ситуацією, спостереженням, ніж зовсім не давати домашньої роботи. Логіка домашнього завдання повинна бути простіша і доступніша, ніж система пояснення в класі. В початкових класах особливо важливо, щоб домашні завдання викликали інтерес, включали елементи гри. При виконанні домашніх завдань, можна запропонувати скористатися пам’ятками – правилами виконання завдання. Пам’ятка « Виконання домашнього завдання» 1. Чітко уяви і перевір по записах у зошиті, які необхідно виконати дії і якого потрібно досягти результату. 2. Згадай зміст матеріалу, викладеного вчителем, поради щодо виконання завдання, знайди в підручнику, які потрібно застосувати, подивись у зошиті зразки роботи, виконаної у класі на уроці. 3. Уяви, як виконуватимеш завдання. – Якщо це задача чи вправа, то знайди в них спільне з виконаними на уроці, проаналізуй умови, склади план розв’язання, здійсни його. – Якщо задано текст (для вивчення чи заучування), то читай його уважно, намагайся у всьому розібратися, зіставляй з рисунками, схемами, кресленнями, користуйся словником, наводь свої приклади. – Читаючи текст, намагайся спочатку запам’ятати головне. Для цього виділи основні думки, поділи текст на частини і склади план. – Те, що важко запам’ятовується, — дати, визначення, імена, формули, назви — випиши на поля зошита чи в окремий зошит, заучуй, згадуючи їх місце в тексті. Обов’язково перевір, чи досягнув потрібного результату. – Якщо це була задача або вправа, то перевір результат розв’язання. – Якщо засвоював текст, то закрий книгу, уяви основні думки й частини прочитаного, перекажи їх, перевір результат запам’ятовування. Коли контроль показав, що завдання виконати не вдалося, то потрібно повторити роботу, вишукуючи недоліки. – Якщо не вдалося розв’язати задачу, знову проаналізуй умови, уточни зв’язок між тим, що дано, і тим, що вимагається, склади план розв’язання і знову виконай його. – Якщо не запам’ятав текст, то читай його ще раз, звертаючи увагу на основні думки, їх зв’язок, їх місце в тексті. Повторюй текст по частинах, а потім повністю. Пам’ятка «Як розв’язувати задачу» 1. Уважно прочитай задачу. 2. Подумай, що означає кожне число, який зв’язок між ними. 3. Повтори запитання подумки. Чи можна задачу розв’язати однією дією? Коли зв’язок між числами не вдалося встановити, запиши задачу коротко. 4. Склади план розв’язання. 5. Склади і розв’яжи рівняння або розв’яжи задачу окремими діями. 6. Дай повну відповідь на запитання. 7. Відповідь перевір найзручнішим способом. При визначенні обсягів домашніх завдань необхідним є врахування темпу і ритму роботи учнів, навантаження їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров’я. Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від N 1/9-468 від 29.12.2001 « Про обсяг і характер домашніх завдань для учнів початкової школи» регламентовано обсяг домашніх завдань в початковій школі. А саме : у 1-ому класі домашні завдання не задаються; у 2 – 4 класах обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт орієнтовно повинен становити 1/4 обсягу, виконаного на уроці, і бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі – 45 хв., у 3(2) класі – 1 години 10 хв., у 4(3) класі – 1 год. 30 хв. Домашні завдання не рекомендується задавати на канікули, на вихідні та святкові дні. Добір завдань для домашньої роботи, інструктаж щодо їх виконання (повний, стислий, конкретний тощо) учитель продумує завчасно і фіксує в поурочному плані – конспекті уроку. Домашнє завдання може бути задано з предметів інваріантної частини навчального плану, з будь-якого розділу програми, Але тоді, коли його доцільність вмотивована. З основ здоров’я та фізичної культури, основ безпеки життєдіяльності, трудового навчання, художньої праці, мистецтва (музики, образотворчого мистецтва) домашні завдання не задаються. Місце подачі домашнього завдання може бути на будь-якому етапі уроку. Не допускається подача домашнього завдання під час чи після дзвінка на перерву, після уроків, оскільки воно в повній мірі не фіксується дітьми; учні позбавлені можливості ставити запитання; учитель не встигає пояснити суть завдання. Форми перевірки домашнього завдання можуть бути різними: фронтальна, індивідуальна, колективна, само – , взаємоперевірка, творча тощо. Вибір форми контролю залежить від змісту, виду і мети домашнього завдання. Домашні завдання повинні перевірятися вчителем систематично. Успішне виконання учнями домашніх завдань в значній мірі залежить від співпраці учителя з батьками. Важливо переконати батьків у тому, що дотримання оптимального режиму виконання домашніх завдань, їх посильна допомога і контроль за виконанням сприятимуть розв’язанню основної мети навчальної домашньої роботи. Наголосіть батькам, що необхідно слідкувати за тим, щоб: – робоче місце було достатньо освітлене; – стіл відповідав росту дитини (не можна допускати, щоб учень не діставав ногами до підлоги); – потрібно слідкувати за осанкою та відстанню від краю столу до очей, яка повинна становити 35-40 см; – була правильно підібрана кольорова гама тонів для оформлення кімнати; – домашнє завдання виконувалося в спокійній обстановці; – робоча кімната була провітрена; – температура повітря в приміщенні була нормальною. Вчитель повинен знайомити батьків з основними програмовими вимогами до навчальних предметів, усного та писемного мовлення молодших школярів тощо, повідомляти батьків про результати виконання домашніх завдань. Запропонуйте батькам пам’ятки щодо організації самостійної роботи та контролю виконання домашнього завдання. Пам’ятка для батьків 1. Виховуйте звичку виконувати домашні завдання систематично. 2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 – 2 години після шкільних занять. Оптимальний час — з 16.00 до 17.00. 3. Привчайте дитину сiдати до роботи без нагадувань. 4. Навчіть дитину користуватися годинником. Покажіть, як за годинником робити перерви (10 – 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi. 5. Навчіть дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи. 6. Навчіть видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному. 7. Не забувайте нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках. 8. Виховуйте у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв. 9. Не порiвнюйте результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними! 10. Не забувайте вiдзначити стараннiсть дитини. Не створюйте “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого. 11. Перевіряйте, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. 12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень. Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно вмикати його ранiше, нiж будугь виконанi усi завдання. Якщо дитина дивиться телевiзор пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тiльки дитячi передачi. Пам’ятка «Як привчити дитину до самостійності під час виконання домашніх завдань» Почніть із предмета, який найлегше дається вашій дитині, і не відповідайте на жодне із запитань, звернених до вас, доки завдання не буде виконане до кінця. Погляньте, чи є неточності, запропонуйте дитині самій їх виявити. Намагайтеся уникати слова помилка. Не висміюйте помилки своїх дітей. Математика.Таблицю множення повісьте над робочим столом, у куточку відпочинку і вчіть за нею множити, і ділити одночасно. Випереджайте школу, вчіть всю таблицю. Задачі навчайте читати та уявляти те, що про що йдеться. Якщо дитина не може впоратися із задачею, то покажіть, як це зробити за допомогою наочності, моделі, розв’язання іншої задачі. Читання.Один раз дитина читає сама. Потім переказує вам прочитане. Якщо перекаже неточно певне місце тексту, то нехай перечитає ще раз. Обов’язково читайте з дитиною книжки вголос, по черзі, або, де можна, за особами. Українська мова.Якщо у дитини виникли труднощі, виконайте з нею завдання усно, але не пишіть у підручнику ані букв, ані слів. Під час письмового виконання дитина ще раз усе пригадає. Залиште кімнату, доки вона не виконає завдання. Не стійте за спиною. Я і Україна. Навколишній світ. Привчайте навчатися не лише за підручником. Виписуйте журнали, купуйте додаткову літературу, користуйтеся і навчайте дитину користуватися довідковою літературою. Із періодичних видань робіть вирізки, добірки за темами впорядкуйте у папках. Це знадобиться у наступні роки навчання. Пам’ятка «Що необхідно контролювати батькам» 1. Ставлення учня до виконання домашніх завдань як головного його обов’язку, такого ж, як у батьків робота: “Сьогодні ми на виробництві справилися з дуже складним завданням, а як пройшов твій шкільний день?”. 2. Дотримання учнем режиму дня (“Чому ти сьогодні пізніше починаєш виконувати домашнє завдання?”). 3. Акуратність утримання робочого місця, користування підручниками і зошитами, наявність розкладу, пам’ятки учня, дотримання режиму дня та ін. (“Потрібно навести порядок на столі. Чому розкидані підручники?”). 4. Готовність учня до виконання завдання: чи записано у нього, що задано, чи знає як виконувати завдання, в чому його суть, чого він повинен навчитися (” Покажи, чи детально записано у тебе, як виконувати завдання?”). 5. Чи правильно організована домашня робота; чи виконуються завдання, задані в цей же день, чи тільки ті, що потрібні на завтра; з чого починається виконання, із складних робіт чи легких, з практичних чи теоретичних й т. ін. (” Постарайся виконати задане сьогодні, поки добре пам’ятаєш, що й як потрібно робити ”). 6. З’ясування змісту виконуваного завдання: ” Поясни мені суть твоєї роботи ”. 7. Спостереження за характером поведінки учня в процесі роботи, наприклад, учень неуважний, сидить і дивиться на одну точку (” якщо втомився — припини роботу на 5 хвилин і відпочинь, облиш сторонні думки ”).

Методи і прийоми навчання української мови

Сучасні методи і методичні прийоми навчання мови створювалися і вироблялися багатовіковими традиціями вітчизняної школи, тому для вчителя-словесника сьогодні необхідним є всебічний аналіз усієї системи методів навчання предмета, виявлення ще не використаних резервів для розв’язання завдань, що стоять перед школою.

Методи навчання — це складна педагогічна категорія, завдяки якій реалізуються всі функції навчання: освітня, виховна, розвивальна, спонукальна, контрольно-корекційна та ін. Наукова розробка та вдосконалення їх здійснюється на основі найновіших досягнень педагогіки, психології, лінгвістики, лінгводидактики, методики та інших наук, а також передового педагогічного досвіду.

Ефективність засвоєння мови значною мірою залежить від правильного розуміння вчителем методів навчання, їх особливостей і класифікаційних структур. Класифікація дає цілісне уявлення про комплекс методів і має не лише теоретичне, а й безпосереднє практичне значення.

Огляд педагогічної і методичної літератури показує, що в дидактиці і методиці по-різному визначаються і класифікуються методи навчання:

1.С.Чавдаров. В.Масальський, Є.Дмитровський методами навчання мови називають взаємозв’язані способи роботи вчителя і учнів, за допомогою яких здійснюються завдання навчального птюцесу.

2.В.Онищук уважає, що методи навчання становлять систему взаємопов’язаних видів діяльності вчителя й учнів і прийомів викладання й учіння, а кожний прийом — систему дій та операцій учителя й учнів, які визначаються раціональною послідовністю і цілеспрямованістю.

3. Л.Федоренко зазначає: методи навчання мови — це способи роботи вчителя і залежні від них способи роботи учнів з відібраним для вивчення мовним матеріалом.

4. На думку І.Олійника, методи навчання мови — це об’єднана в одне ціле діяльність учителя й учнів, спрямована на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів.

5. О.Біляєв зазначає, що методи навчання мови об’єднують в одне ціле діяльність учителя й учнів, спрямовану на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів.

Досі відомі класифікації методів навчання мови за джерелами знань, рівнем пізнавальної діяльності учнів, способом взаємодії учителя й учнів на уроці.

І. Лернер, беручи за основу особливості й рівень пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, виділяє такі методи:1

– пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний;

– репродуктивний;

– проблемний виклад;

– частково-пошуковий, або евристичний;

– дослідницький.

Сутність цих методів така:

– пояснювально-ілюстративний метод полягає в тому, що вчитель дає готову інформацію за допомогою усного слова (підручника, посібника) або наочних засобів (таблиці, схеми, картини, кіно- і діафільми), шляхом практичного показу способів діяльності (демонстрація досліду, зразків відмінювання, способів складання плану, анотації тощо). Цей метод забезпечує лише перший рівень знань (сприйняття, коли учні слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію з раніше засвоєною і запам’ятовують), але він не сприяє виробленню вмінь і навичок;

– навички і вміння формуються через застосовування репродуктивного методу, основною ознакою якого є відтворення і повторення видів діяльності за завданням учителя. Зовнішньою стороною цього методу є система різноманітних вправ, тренувань, програмовані матеріали;

– метод проблемного викладу матеріалу характеризується тим, що вчитель ставить перед учнями проблему і сам показує складний, але доступний шлях її розв’язання. Особливість цього методу в тому, що учень не тільки сприймає, усвідомлює і запам’ятовує готові наукові висновки, а й стежить за логікою доказів, за розвитком думки вчителя. Проблемний виклад передбачає поступове залучення учнів до прогнозування висновків;

– частково-пошуковий метод наближає учнів до самостійного розв’язання проблеми. Він привчає їх бачити проблему, ставити питання, висловлювати припущення, будувати докази, робити висновки;

– дослідницький метод використовується для стимулювання творчої діяльності учнів, передбачає формування умінь учня набувати знання самостійно, досліджувати предмет або явище, робити висновки, а набуті знання застосовувати у практичній діяльності. Він включає учнів у процес самостійного творчого пізнання, сприяє формуванню навичок творчої діяльності, створює умови для формування пізнавальних інтересів, потребу в такого роду діяльності.

Прихильниками цього методу в науці є О.Текучов, Л.Федоренко.2

Сучасні лінгводидакти (О.Біляєв, В.Мельничайко, М.Пентилюк, С.Караман) відзначають такі способи взаємодії вчителя і учнів на уроці мови:

– учитель розповідає — учні слухають;

– учитель і учні обмінюються думками з теми, що вивчається, завдяки чому доходять потрібних висновків та узагальнень, формулюють визначення, правила;

– учитель організує спостереження школярів над виучуваними мовними фактами і явищами з наступним колективним обговоренням;

– учні під керівництвом учителя самостійно здобувають знання за підручниками та іншими джерелами;

– учні, виконуючи практичні завдання і вправи, засвоюють потрібні знання, які уточнює і узагальнює вчитель.3

В основу класифікації методів навчання українськими лінгводидактами покладено спосіб взаємодії вчителя та учнів на уроці, згідно з якими виділено такі методи навчання:

– усний виклад учителем матеріалу (розповідь, пояснення);

– бесіда вчителя з учнями;

– спостереження учнів над мовою;

– робота з підручником;

– метод вправ.4

За джерелами знань визначають методи навчання мови С.Чавдаров, О.Текучов, Л.Федоренко, Є.Дмитровський. О.Текучов подає таку класифікацію методів навчання мови: 1) слово (розповідь) учителя; 2) бесіда; 3) аналіз мови (спостереження за мовою, граматичний розбір); 4) вправи; 5) використання наочних посібників (схем, таблиць та ін.); 6) робота з навчальною книгою; 7) екскурсія.

Л.Федоренко до джерел знань відносить теоретичний матеріал підручника, дидактичний мовний матеріал, живе мовлення і визначає три основні групи методів навчання: 1) методи теоретичного вивчення мови (бесіда, повідомлення, робота з підручником); 2) методи теоретико-практичного вивчення мови і мовлення (робота з окремими мовними одиницями, їх формами); до них відносяться спостереження, розбір, диктант; реконструювання, конструювання; 3) методи практичні (робота з текстом для запам’ятовування традиції використання мовних одиниць у мовленні і для розвитку мовлення) — це перекази, твори.

Розглядаючи методи навчання з точки зору системного підходу, С.Караман, О.Караман, М.Пентилюк названі ознаки методів навчання пропонують використовувати як робочу дефініцію визначення Є.Ітельсона: “… методи навчання — це система методичних прийомів, побудова яких визначається цілями навчання, загальнодидактичними принципами, характером навчального матеріалу і особливостями джерел навчальної інформації”.5

Наявність різних класифікацій у системі методів навчання мови свідчить про науковий пошук, нагромадження і теоретичне узагальнення педагогічного досвіду учителів-словесників, дослідження методів на різних можливих системних рівнях.

Доведено, що метод створюється тільки системою прийомів і ґрунтується на логіці процесу навчання. Особливість кожного методу створюють домінуючі в ньому прийоми.

Прийом є елементом методу, засобом його реалізації, окремим пізнавальним актом. Його характерною рисою порівняно з методом є, по-перше, здатність включатися в різні методи, по-друге, частковість, через що прийом часто називають деталлю методу. Наприклад, дати учням поняття про самостійні й службові частини мови можна і методом розповіді, пояснення або бесіди вчителя з учнями, але в кожному випадку необхідно застосовувати такі прийоми, як повторення трьох основних критеріїв визначення частин мови:

• узагальнене значення (предметність, ознака, дія, спосіб тощо; на які питання відповідає);

• які граматичні форми властиві кожному із слів як частині мови (рід, число, відмінок; час, спосіб, особа і т. ін.);

• синтаксична роль (у функції якого члена речення найчастіше виступає).

Специфіка методів навчання мови зумовлюється закономірностями і принципами її вивчення, логічною структурою змісту предмета, характером тих знань і вмінь, яких набувають учні, а також і системою дидактичних і специфічних прийомів, характерних для вивчення мови.

До прийомів мисленнєвого характеру відносяться аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, індукція, дедукція.

Специфічні прийоми, зумовлені змістом теми, зокрема різними видами розбору (фонетичного, лексичного, морфемного, словотворчого, морфологічного, синтаксичного, стилістичного); кожен з них може бути усним і писемним, повним і частковим. Відомі прийоми графічного розбору, розбору-міркування; заміна, поширення, перестановка мовних одиниць; моделювання структури речення, словосполучення, конструювання словосполучень, речень певного типу, заміна мовних одиниць співвідносними, лінгвістичний і стилістичний експерименти, алгоритмізація (може застосовуватися при вивченні майже всіх розділів курсу мови). У процесі роботи над формуванням комунікативних умінь склалися прийоми роботи над текстом: озаголовлення тексту, членування тексту, складання плану, визначення основної думки тексту, побудова тексту певного стилю, відтворення деформованого тексту, композиційне оформлення текстів різних типів мовлення тощо.

Специфіка вивчення предмета виражається насамперед через властиві для нього прийоми, різне співвідношення цих прийомів у системі основних методів. Тому сьогодні посилилася увага дослідників до спеціальних прийомів вивчення предмета як до фактора спеціалізації методу та одного з важливих понять у концепції методів навчання.

Методи взаємодіють між собою, але не можуть бути частиною один одного, а прийоми, взаємодіючи, поєднуються в різних варіантах і можуть входити як складовий компонент до різних методів.

Вибір методів та прийомів навчання мови необхідно здійснювати в процесі підготовки до уроку, врахбвуючи його дидактичну мету, характер змісту навчального матеріалу, рівень знань учнів. Щоб успішно оволодіти оптимальним вибором методів і прийомів навчання мови, слід глибоко осмислити склад, структуру, функції кожного з них і можливості застосування.

При виборі методів навчання мови необхідно керуватися дидактичними та лінгводидактичними принципами. В першу чергу слід враховувати дидактичний принцип дотримання єдності змістової і процесуальної сторін у навчанні, лінгводи-дактичний принцип установлення міжпредметних і внутрірівневих та міжрівневих зв’язків при вивченні мови тощо.

Оскільки мова як навчальний предмет має логічну структуру, основу якої складають мовні поняття, потрібно під час вивчення всіх рівнів мови встановлювати наскрізні міжпонятійні зв’язки, що посилює розвивальну функцію методів навчання, активізує пізнавальну самостійність учнів, сприяє творчому вибору методів навчання.

Вимоги до ведення класного журналу

Презентація центру

Дидактичний матеріал до уроків української літератури

метод проектів презентація

Розвиток пізнавального інтересу учнів на уроках біології як спосіб формування творчої особистост

Презентація до уроку української літератури

методичні здобутки педагогічних працівників закладу

Методичні рекомендації до проведення сучасного уроку


Від якості уроку залежить ефективність функціонування всієї школи. Тому багато теоретиків і практиків працюють над його вдосконаленням.

Загальні вимоги до уроку

• проведення уроку на основі сучасних наукових досяг­нень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу;

• проведення уроку на основі методик гуманних дидак­тичних концепцій;

• особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнаваль­ної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, на­хилів, здібностей та життєвих настанов;

• оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів;

• встановлення міжпредметних зв’язків, які усвідомлю­ються учнями;

• зв’язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів;

• актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;

• логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів;

• ефективне застосування сучасних дидактичних за­собів, особливо — комп’ютерних;

• тісний зв’язок із життям, першою чергою — з особис­тим досвідом учня;

• формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяль­ності;

• формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти;

• діагностика, прогнозування, проектування і плануван­ня кожного уроку.

Окрім цього, кожен урок має сприяти ефективній рере­алізації основних функцій дидактичного процесу — освітньої, розвиткової, виховної та самовдосконалення. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу — формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості. Це вимагає, безумовно, зміни парадигми уроку з метою формування духовного світу учня, допомоги в йо­го самоактуалізації та самореалізації, визнання права бути суб’єктом навчального процесу і формування суб’єкт-суб’єктних взаємин на кожному уроці. Така парадигма має бути гуманною і особистісно спрямованою. Відповідно, грунтовно змінюється зміст цих функцій та вимоги до уроку.

Виховні вимоги до уроку:

— формування і розвиток в учнів національної свідо­мості, самосвідомості та ментальності, провідних рис грома­дянина своєї держави;

— формування в учнів високої духовності, підвалину якої мають становити загальнолюдські, національні та про­фесійні цінності, широка моральна, правова, екологічна, політична, художньо-естетична й фізична культура;

— формування і розвиток в учнів активної життєвої на­станови, допомога в самоактуалізації та самореалізації у на­вчальному процесі та майбутній професійній діяльності;

— вміле поєднання дидактичних, розвиткових і вихов­них завдань кожного уроку та їх творче спрямування на формування і розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості;

— формування і розвиток мотивації постійного само­вдосконалення і змістовної професійної діяльності шляхом реалізації потенційних інтелектуальних, фізичних та інших можливостей;

— підпорядкування виховної мети кожного уроку за­гальній меті виховання тощо.

Розвиткові вимоги до уроку:

— спрямованість кожного уроку на максимальний роз­виток духовних, інтелектуальних, фізичних і творчих здібностей кожного учня, його провідних психічних рис;

— направленість кожного уроку на «зону найближчого розвитку» учня та її творче проектування і реалізація;

— проведення занять з урахуванням індивідуально-психічних особливостей кожного учня та активна допомога в його самовдосконаленні тощо.

Дидактичні вимоги до уроку:

— чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування особистості учня в навчально-виховному процесі;

— оптимальне визначення змістового компонента кож­ного уроку з урахуванням особистісної спрямованості на­вчально-виховного процесу;

— широке використання методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку;

— творчий підхід до обгрунтування методики проведен­ня кожного уроку;

— опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання;

— забезпечення активного зворотного зв’язку, дієвого контролю і управління тощо.

Крім зазначених, обов’язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку:

— організаційні (чіткість, раціональне використання ча­су, обладнання, дисципліна тощо);

— управлінські (цілеспрямованість, оперативність, кон­кретність, стиль управління тощо);

— санітарно-гігієнічні (температура, освітленість, працездатність, перевтома тощо);

— етичні (рішучість, вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність тощо);

— психологічні (врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, психічного стану учнів і вчителя, наст­рою вчителя та ін.) тощо.

Класифікацій уроків є десятки. Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчиз­няній дидактиці.

Сучасна класифікація уроків здійснюється на основі ди­дактичної мети. Авторами такої класифікації є В. О. Онищук, М. А. Сорокін, М. І. Махмутов та ін.

Основні типи уроків у сучасній школі:

· комбіновані (змішані) уроки;

· уроки засвоєння нових знань;

· уроки формування навичок і вмінь;

· уроки узагальнення і систематизації знань;

· уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;

· уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.

Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності вчителя, обгрунтування методики кожного уроку.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побу­дови уроку, їх послідовність, взаємозв’язки між ними. Ха­рактер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидак­тичної, розвиткової та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і зако­номірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка за­своєння знань відрізняється від логіки формування навичок і вмінь, а тому і різниться структура уроків відповідних типів. Кожний тип уроку має свою структуру.

• Комбінований урок: перевірка виконання учнями до­машнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; ос­мислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у су­часній загальноосвітній школі. Йому належить 75—80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і се­редніх класах.

Розкриємо зміст основних етапів комбінованого уроку.

Підготовка вчителя до уроку. Цей етап передбачає: вив­чення учнів класу; стилю викладання інших вчителів у цьо­му класі; докладне вивчення змісту навчального матеріалу; планування навчальної роботи; підготовку навчально-ма­теріальної бази.

Підготовка вчителя до конкретного уроку. В. О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвиткової та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визна­чення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і ма­теріалів; визначення форми контролю й оцінки знань, на­вичок і вмінь; визначення місця й ролі спостереження, де­монстрування засобів наочності і опитування в рамках уро­ку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готов­ності учнів до уроку.

Методичні рекомендації щодо створення «Атестаційного портфоліо» педагога

«Атестаційне портфоліо» педагога – це систематизація й узагальнення набутого досвіду.

«Атестаційне портфоліо» педагог готує на основі «професійного портфоліо», в якому накопичуються найкращі матеріали його професійної діяльності за міжатестаційний період.

Створення і комплектування «Атестаційного портфоліо» передбачає відбір матеріалів, які ілюструють результативність роботи педагога.

Методичні рекомендації учителям щодо атестації

1. Назва закладу, установи, де працює педагог (зверху);

2. Тема досвіду (всередині);

3. Прізвище, ім’я та по батькові педагога;

4. Посада;

5. Кваліфікаційна категорія, педагогічне звання (у правому нижньому куті);

6. Місто, рік (знизу)

ІІ. Відомості про педагога:

1. П.І.Б.

2. Дата народження

3. Освіта(що саме і коли закінчив, фах за дипломом);

4. Місце роботи, посада;

5. Загальний стаж педагогічної роботи;

6. Стаж роботи на даній посаді;

7. Державні нагороди, звання;

8. Дата, форми та результати підвищення кваліфікації;

9. Дата, результати попередньої атестації;

10. На що претендує.

ІІІ. Атестаційний лист попередньої атестації (ксерокопія)

ІV. Посвідчення про проходження курсів підвищення кваліфікації (ксерокопія)

V. Анотація.

Анотація – коротка характеристика опису досвіду, у якій стисло викладається зміст досвіду, дається його оцінка.

Анотацію готує керівник шкільного методичного об’єднання (обсяг 1 сторінка). Алгоритм написання анотації:

Загальні дані про педагога.
Рівень професіоналізму.
Робота над темою досвіду.
Результати пошуково-творчої діяльності;
Знання індивідуально-психологічних особливостей учнів.
Шляхи реалізації даної теми досвіду.
Впровадження методів, прийомів та педагогічних технологій в практичну діяльність (що саме?);
результативність досвіду (досягнення учнів) та репрезентативність досвіду (де, коли, ким заслуховувався, вивчався, впроваджувався тощо).

VІ. Відгук на професійну діяльність працівника готує заступник директора з НВР.

Структура відгуку про досвід роботи педагога _________з теми ____ :

Відзначити творчий підхід до процесу навчання, викладання та виховання.
Рівень науково-теоретичної підготовки.
Рівень інтенсифікації і результативності проведених уроків.
Організація і результативність навчальної та позакласної роботи з обдарованими дітьми.
Різномаїття форм і методів, прийомів роботи.
Результативність роботи педагога в площині даної теми.
Висновки, рекомендації
VІІ. Опис досвіду роботи педагогом (самоаналіз досвіду роботи) (обсяг не менше 5 сторінок)

В самоаналізі висвітлюється тема досвіду, розкривається основна педагогічна ідея досвіду, технологія реалізації, інноваційна значущість цієї теми та її складових.

Алгоритм опису досвіду педагога

1. ВСТУП. Наукове обґрунтування обраної теми:

– актуальність;

– провідна ідея досвіду

– місце, роль і значення даної проблеми в діяльності школи, автора;

– пріоритети, що впливають на розв’язання зазначеної проблеми;

– шляхи вирішення завдань;

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА. Система роботи педагога.

Основна частина передбачає виклад інформації про дослідження проблеми або розробку провідної ідеї досвіду, узагальнення результатів, щодо створення реальної картини досвіду, показ конкретних зв’язків педагогічних напрацювань і здобутків в послідовності:

– розкриття динаміки і стану розробки даної проблеми на основі аналізу особистого досвіду;

– зміни у роботі протягом періоду апробації педагогічних технологій, різних форм, методів и прийомів педагогічної діяльності;

– визначення ефективності застосованих педагогічних технологій, методів, прийомів тощо;

– чим конкретно визначаються досягнення;

– як усі заходи, зміни в діяльності педагога позначились на кількісних та якісних результатах.

3. ВИСНОВКИ:

– оцінка одержаних результатів роботи;

– результативність роботи над зазначеною темою за міжатестаційний період (реальний приріст знань, умінь, навичок, якостей учнів, поліпшення показників роботи з обдарованими дітьми, науково-методичної роботи в навчальному закладі, місці, тощо);

– визначення проблем та шляхи їх рішення;

– визначення перспектив своєї роботи.

VІІІ. Бібліографія. Даний розділ повинен містити список використаної літератури

(оформляється згідно з загальноприйнятими правилами).

ІХ. Додатки.

До складу додатків можуть входити:

– матеріали, що відображають методичну роботу автора (не конспекти чи сценарії уроків, а методичні розробки окремих занять, системи занять, програм, спецкурсів, факультативів, творчі проекти);

– різноманітні дидактичні і роз даткові матеріали, тематичні схеми, таблиці, макети посібників, міні-хрестоматій, збірників тощо;

– авторські видання та публікації

Х. Результативність педагогічної діяльності (відповідно до Інформації про фахову діяльність педагогічного працівника у таблицях).

ХІ. Матеріали, які підтверджують результати професійної діяльності (грамоти, дипломи, сертифікати, тощо) за міжатестаційний період.

Вкладення

19.06.2015 керівники методичних об’єднань закладу звітували про пророблену роботу протягом навчального року

звіти розміщено в методичному кабінеті закладу