Батькам

СКАРБНИЧКА ПОРАД ДЛЯ БАТЬКІВ

 

“Всебічний розвиток правильного мовлення”

 

Мабуть кожну родину, де росте малюк непокоїть питання, як забезпечити повноцінний  розвиток дитини в дошкільному віці вцілому, та мовленнєвий розвиток зокрема.

Розвиток мовлення дитини починається від самого народження. Навички правильного  мовлення дитина набуває в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та  мовленнєвого розвитку своєї дитини має велике значення для всього її подальшого життя.

Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Дитина повинна  чути правильне, чітке мовлення, бажано, щоб батько і мати розмовляли з малюком на  одній, на рідній мові. Дуже важливим є те, що саме, та в якому вигляді сприймає слух  дитини в ранньому та молодшому віці, в найбільш сприятливі роки її життя.

 

 

Словник.

Скільки слів повинна знати ваша дитина?

Яку кількість слів може засвоїти людина? Чи є якісь межі, кількісні показники для кожного вікового етапу життя людини? Такі межі існують.

Словник кожної людини поділяється на  пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які людина не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник – це слова, які людина розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.

Активний словник малюка постійно збільшується, він становить:

 

  • до 1 року 6 місяців – 10-15 слів;
  • у кінці 2 року – 300 слів;
  • у кінці 3 року – 1000 слів;
  • в 4 роки – 2 500 слів;
  • в 5 років – 3 500 слів;
  • в 6 років – 4 000 слів;
  • в 7 років – 4 500 слів.

 

У дорослої людини словник нараховує 6- 8 тисяч слів.

Якісний склад словника у дітей різного віку неоднаковий. З усіх частин мови в активному словнику дитини переважають іменники – 50%,   дієслова – 30%. Інші частини мови дитина вживає рідко. Дитина у 5 років надзвичайно допитлива, балакуча. Це сприяє швидкому збагаченню її активного словника: швидко засвоюються прикметники, числівники та інші частини мови.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

▪ завжди звертайте увагу на неправильне мовлення дитини, намагайтесь встановити причину (погане мовленнєве оточення, наявність патології ЛОР органів та багато інших);

▪ виявлені на початковому етапі порушення мовлення легко і швидко виправляються;

 

▪ відсутність звуків у мовленні дитини завжди призводить до їх заміни іншими – у легкому випадку, до спотворення вже існуючих і міцному їх укоріненню – у складних випадках;

▪ не намагайтесь виправляти спотворені звуки самостійно, якщо ви чуєте їх більше місяця – вони вже закріпились міцно та потребують консультації з логопедом а далі виправлення;

 

▪ якщо дитина розмовляє незрозуміло і зрозуміти її можете тільки ви (а буває і ви не можете) неодмінно звертайтесь за консультацією;

▪ ніколи не лякайте дитину щодо її розмови – це створює страх, невпевненість і в подальшому призводить до неконтактності, недовірі і довгій роботі з логопедом;

 

▪ стимулюйте дитину спілкуватися: під час прогулянки проговорюйте побачене, почуте, спів пташок, завивання вітру взимку, плескіт води; розмовляйте з приводу прочитаної казки, побаченої телепередачі, мультфільму, випадку, який небезпечний і трапився нещодавно – пояснюйте усе, що цікавить маленьких і допитливих і скоро, неодмінно, ваша дитина здивує вас своїми можливостями: мислити, фантазувати, знаходити вихід із складного, для їх віку, становища, приймати рішення у різних ситуаціях, бути цікавим співрозмовником, уважним слухачем і комунікативно-творчою людиною у подальшому житті, що неодмінно допоможе їй досягти успіхів!

 

 

До уваги батьків, діти яких відвідують заняття з логопедом!

Пам ‘ятайте!

  1. Дитина має бути готовою до роботи, тому що її свідоме бажання виправити звуки має велике значення.
  2. При виправленні певного звуку не звертайте увагу на інші спотворені звуки.
  3. Матеріал має відпрацьовуватися послідовно, а не вибірково. Пропуски окремих етапів роботи впливають на якість виправлення вад мовлення.
  4. Перехід від одного етапу до наступного відбувається тільки при засвоєнні попереднього матеріалу.
  5. Кожний виправлений звук необхідно відразу вводити в розмовно-побутове мовлення.
  6. Дитина повинна займатися щоденно по 15-20 хвилин, при можливості 2 рази на день, виконувати завдання перед дзеркалом, працювати як над новим, так і попереднім завданням.
  7. Активно допомагайте дитині і вимагайте від неї виконання завдань.

 

Батькам про суїцид

Запитання до батьків:

Чи знаєте ви як проводить свій час ваша дитина?

Скільки годин проводить в Інтернеті і які сайти відвідує?

Чи впевненні ви, що в пошуках віртуальних знайомств вони не зустрінуть вправного маніпулятора, який підштовхне вашу дитину до прірви задля власного самоствердження?

– Підлітковий вік найбільш кризовий, бо цього часу саме відбувається перебудова організму дитини. Вона переживає різні, часто негативні емоції, пов’язані з цієї перебудовою. Тому виникають загострення, які науковці називають акцентуаціями підліткового характеру. Підліток дуже гостро відчуває будь-яке слово, будь-який коментар стосовно своєї зовнішності, поведінки. Кризові ситуації спричиняють у підлітка сум, агресію, безвихідь, самотність. І саме батьки повинні шукати та налаштовувати взаємодію з дитиною.

Фахівці говорять, що діти часто подають сигнали, та батьки їх просто не чують.

– Не буває дитини, яка думала б про самогубство і це не проявлялося б у її поведінці. Вони можуть замикатися в собі, у своєму внутрішньому світі, щоби знайти відповіді, як вирішити проблему, що стоїть перед ними. Батьки інколи вирішують, що дитину краще мовляв не чіпати. Але таке її відсторонення однозначно вже є небезпечним сигналом. Дитина може навіть повідомляти батьків про свої наміри, казати: «Краще мене не було б» чи «От, як мене не стане, тоді побачите». Батьки часто сприймають ці слова за зухвалість. Але таким чином дитина хоче привернути до себе увагу, повідомити про наявність проблем. І батькам важливо почути свою дитину.

В Інтернеті діти отримують запрошення… на смерть

Психологи зазначають, що небезпеку несе й «зависання» дітей в Інтернет-павутині.

Якщо дитина не знаходить контакту з батьками, не має друзів у реальності, вона шукає їх у віртуальному світі. В Інтернеті є багато сайтів, де діти можуть знайомитися з представниками різних субкультур, приміром  сатаністами чи емо, які культивують суїцидальні ідеї. Діти не шукають смерті, вони шукають друзів. Але деякі з таких друзів можуть штовхнути дитину на самогубство. В одному з останніх випадків, які трапилися в області, дитина спілкувалася через Інтернет з іншими дітьми, для яких позбавлення життя – це нормально.

Пошук у мережі інформації про суїцид видає вебсторінки, 30% з яких заохочують до суїциду або ж сприяють його спробам. Існує думка, що такі сайти можуть штовхнути до прірви осіб, схильних до суїциду. Деякі люди домовляються про групове самогубство  як з наявними вже друзями, так і з людьми, з якими щойно познайомилися на таких сторінках. В Інтернеті, на жаль, можна зустріти і так званих маніпуляторів, яким подобається підштовхувати підлітків до самогубства.

– Зазвичай це люди старшого віку, які шукають незрілих підлітків.  Вони не обов’язково прямо закликають до самогубства, але можуть розповідати, які це класні відчуття, бо  це дає можливість перейти в інше життя. Ці люди таким чином самостверджуються, бо вони починають відчувати владу над іншими людьми, – кажуть фахівці.

Як зазначає психолог, щоби запобігти суїцидальній поведінці в дитини, батьки мають вкладати в неї свій час:

– Святий обов’язок батьків щодня задавати дитині три запитання: Що ти робив сьогодні? Про що ти думав? І що відчував сьогодні?

Якщо ви будете частіше спілкуватися зі своїми дітьми, гарантую, що вони не зазнаватимуть інших впливів. Бо в такому разі ми стаємо не просто справжніми батьками, а й тими друзями, яким дитина небайдужа.

Діти віддзеркалюють те, що бачать

За даними ВООЗ, майже мільйон осіб щорічно вкорочує собі віку. Тобто кожні 40 секунд хтось у цьому світі вбиває себе. І хоч як це жахливо, але серед підлітків суїцид – третя за частотою причина смерті.

Центри медичної допомоги дітям із психічними захворюваннями зазначають:

– Найчастіше ці спроби мають демонстративний характер і виникають як бажання привернути до себе увагу, збудити співчуття. Частіше до цього вдаються дівчата підліткового віку. Діти до 10 років вчиняють спроби самогубства рідше, принаймні, поки що таких випадків не зустрічали. Причиною можуть бути конфлікти з однолітками, нещасна любов, але найчастіше – складна ситуація у сім’ї.

Фахівці зазначають також, що не менш потужно на дитячу психіку впливає телебачення. «Блакитний екран» розповідає дитині більше ніж батьки, друзі чи вчителі, і досить часто діти довіряють саме цим «оповідкам». А сучасне телебачення, як відомо, щоби привабити увагу широкої публіки та отримати якнайбільше прибутків, схильне транслювати насильницькі й еротичні сюжети. За даними Американської медичної асоціації, середньостатистична дитина за роки, проведені у школі, бачить по телевізору 8 тис. убивств та 100 тис. актів насильства. І це при тому, що в США більш виважена телевізійна політика, ніж в Україні.

Дитяча психіка дуже вразлива, і нею маніпулювати нескладно. Тому інформація, що ллється з екранів, завдає їй великої шкоди. Сцени жорстокості з театральним проливанням крові, розбитими обличчями та відвертим садизмом… Дитяча психіка, немов губка, вбирає в себе весь цей негатив.  Не менш важливе завдання для батьків: звернути увагу на те, які передачі дивляться їхні діти, які сайти відвідують. Дітям властиво віддзеркалювати все, що діється навколо них. І найперше вони наслідують своїх батьків. Як поводяться батьки, так поводитимуться й діти. Досить часто батьки сваряться при дітях. Вийдіть на вулицю і з’ясовуйте там стосунки, а в присутності дітей ви маєте залишатися батьками! Бо саме ваші стосунки накреслюють лінію поведінки для дитини. Справжніми батьками бути важко, але заради своїх дітей цьому потрібно вчитися.

 


Поради батькам щодо роботи з дітьми

із затримкою психічного розвитку

Причини затримки психічного розвитку у дітей

Причин, які зумовлюють затримку психічного розвитку у дітей, багато. Це можуть бути:

–         несприятливі умови виховання;

–         спадкова схильність;

–         довготривалі хронічні захворювання у ранньому дитинстві;

–         порушення функціонування мозку, що виникають ще під час внутрішньоутробного розвитку;

–         ускладнені пологи.

Затримку психічного розвитку можуть спричинити різноманітні чинники. Час виникнення, глибина, особливості прояву цього відхилення у психічному розвитку дитини різні. Батькам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення упродовж перших 6-ти років життя, оскільки цей час – визначальний для майбутнього успішного навчання дитини у школі та й усього її подальшого життя.

Якщо ви помітили, що ваша дитина відстає у розвитку, проконсультуйтеся із психологом, дитячим лікарем-психіатром, проте пам’ятайте, подальший розвиток вашої дитини найбільше залежить від вас.

Не сподівайтеся, що затримка психічного розвитку (ЗПР) мине сама по собі, або що ви, доклавши зусиль, зможете швидко подолати це відставання. Важливо не забувати: кожна дитина, хвора чи здорова, – індивідуальність, яка потребує особливого підходу, має притаманний лише їй темп та специфіку розвитку, свої можливості.

Розвиваючи дитину із ЗПР, Сак Т.В., Марчук Т.Ф., Прохоренко Л.І. рекомендують скористатися такими порадами:

–         Усуваючи відставання у розвитку дитини, звертайте увагу на всю

її психічну сферу. Роботу з дитиною слід починати зі збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які свого часу дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з предметами.

–         Пам’ятайте про підвищену схильність дитини втрачати увагу.

Під час занять з малюком потурбуйтеся, аби навколо не було нічого, що могло б відволікти увагу: зайвих речей, увімкненого телевізора чи приймача.

– Пам’ятайте про згубний вплив на головний мозок дитини електромагнітного випромінювання, яке виникає під час роботи комп’ютера, мобільного телефону, мікрохвильових печей тощо.

– Тривалий час дитина із ЗПР потребує допомоги дорослого. Спочатку це може бути дія, яку дорослий виконує рукою малюка, а потім зразок, який він демонструє дитині. Дуже часто потреба у застосуванні зразка може бути досить тривалою.

Формуванню в дітей із ЗПР пізнавальної сфери, початок якого припадає на дошкільний вік дитини, батьки часто не надають значення. Можливо тому, що не завжди знають, чого саме слід навчити дитину. Вище зазначені науковці пропонують ряд рекомендацій, як формувати пізнавальну сферу дитини із ЗПР.

Як формувати мовлення

Частіше спонукайте дитину розповідати про побачене на прогулянці, в парку, на вулиці, дорогою у дитячий садок, тим швидше розвивається її зв’язне мовлення.

Дуже важливо вчити говорити дитину виразно, дослухатися, як говорять дорослі. Тому під час читання оповідання або казки важливо створювати перед маленьким слухачем яскраву й правдиву картину зимового лісу, переживання дівчинки, яка заблукала в лісі, радість зайчика, котрий знайшов свою маму. Це викликатиме у дитини відповідні почуття, що безпосередньо впливатимуть на її мовленнєвий та емоційний розвиток.

Вчимося розглядати сюжетні малюнки

Розширюватиме знання про навколишній світ, збагачуватиме словник і розвиток мовлення дитини систематичне розглядання сюжетних малюнків. Дитину із ЗПР потрібно вчити розповідати за малюнками. Для цього можна використати ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка дорослому слід скеровувати сприймання дитини, ставлячи запитання, наприклад, такі: «Хто зображений на малюнку?», «Що роблять звірі?», «Звідки видно, що зайчик плаче?», «Як ти думаєш, лисичці шкода зайчика?». Необхідно привертати увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їх значення, якщо вони малозрозумілі, активізувати висловлювання дитини. З часом, разом із дитиною можна придумувати назви до малюнків, складати розповідь про одного з персонажів.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

  1. У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .
  2. Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
  3. Говоріть стримано ,спокійно і м’яко .
  4. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу,щоб вона могла його завершити.
  5. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
  6. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.
  7. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
  8. Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .
  9. Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності .
  10. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття

БАТЬКАМ ПРО ПРАВА ДИТИНИ

Права кожної людини закінчуються там,

де починаються права іншої, і кожна людина

повинна поважати права іншої людини.

Усі люди на Землі мають рівні права та свободи. Ці права закрі­плені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генераль­ною Асамблеєю ООН в 1948 році.

Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські пра­ва. Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголо­шеною Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.89 р.

Кожна дитина має право

  • на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духов­ного, морального та соціального розвитку;
  • на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;
  • на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з бо­ку батьків або тих, хто забезпечує за нею догляд;
  • на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижу­ють гідність людини, видів дій чи покарання;
  • на захист від будь-якого покарання;
  • на захист від сексуальних домагань;
  • на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
  • на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
  • на свободу думки, совісті, віросповідання;
  • на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю корес­понденції.

Коли права дитини порушуються

  • Коли не гарантована її безпека для життя та здоров’я, « Коли її потреби ігноруються,
  • Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.
  • Коли порушується недоторканність дитини.
  • Коли дитину ізолюють.
  • Коли дитину залякують.
  • Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім’ї рішення.
  • Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й по­чуття.
  • Коли її особисті речі не є недоторканними.
  • Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.
  • Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушу­ються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Як реагує дитина на порушення її прав?

  • їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона блазнює, б’ється, замикається в собі тощо).
  • її турбує особиста безпека й любов до неї.
  • Вона часто буває в поганому настрої.
  • Може втекти з дому
  • Може вживати наркотики або алкоголь.
  • Може заподіяти собі смерть.

ЩО БАТЬКИ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ?

  • Пам’ятати, що дитина — це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.
  • Забезпечити її фізичну безпеку. Упевнитися, що вона знає теле­фони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів і сусідів.
  • Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.
  • Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та ін­ших людей.
  • Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями й думками.
  • Пам’ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особли­вості.
  • Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
  • Залучати дитину до створення сімейних правил.

Памятайте!

Дитина поважатиме права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Поради батькам

дітей з особливими потребами

1.Ніколи не жалійте дитину через те,що вона не така, як усі.

2.Даруйте дитині свою любов та увагу,однак не забувайте про інших членів родини,котрі її теж потребують.

  1. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.
  2. Організуйте свій побут так,щоб ніхто в сім’ї не відчував себе «жертвою»,відмовляючись від свого особистого життя.
  3. Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
  4. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.
  5. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
  6. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
  7. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
  8. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
  9. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
  10. Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Ваша дитина підліток?

Нелегке це завдання – бути батьком підлітка! Перехідний вік, коли жити чужим розумом вже не хочеться, а своїм ще не виходить, – це час випробувань як для дитини, яка дорослішає, так і для його батьків. Випробування на міцність родинних почуттів і сімейних відносин . Це також час формування характеру підлітка, коли відбувається заміщення одних авторитетів іншими, коли прищеплюються і закріплюються моральні установки, ставлення до самого себе і оточуючих. Як уберегти підростаючу дитину від небезпечних захоплень і розвинути у неї позитивні якості характеру ? Як впоратися з підвищеною емоційністю? Які етапи фізичного і психічного зростання проходить ваша дитина ? Як знаходити з ним спільну мову ? У підлітковому віці відбувається повна перебудова організму: і фізична, і психологічна. З одного боку, «беруть своє» гормони, з іншого – повністю змінюється світосприйняття дитини, яка дорослішає, виникає нагальна необхідність знайти своє «Я» , вивести і позначити його серед « Я» чужих. Очевидно, що це не легко. Ще вчора за підлітка все вирішували батьки , а сьогодні треба сформувати свою думку на ті чи інші життєві події , довести і відстояти свої принципи . Тобто дитинство вже закінчилося, а формування зрілої особистості тільки починається, і доводиться йти по тонкій грані між тим і іншим, не маючи можливості знову стати малюком і не знаходячи в собі сили відразу ж стати дорослим. Як допомогти своїй дитині дорослішати ?

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Психологи сформулювали ряд рекомендацій, які дозволять не тільки зберегти колишні довірливі відносини з підлітком, але і стати йому кращим другом, подолавши недовіру і навіть ворожість.

Зробіть акценти:

– НАКАЗОВИЙ – ДРУЖНІЙ.

Прагнучий до самостійності підліток навряд чи стане беззастережно слідувати вашим вказівкам. Змініть тон з наказного на дружній. Не роздавайте наказів – замість цього спробуйте давати аргументовані поради . Багато батьків допускають одну і ту ж помилку: вони наполягають на своєму , стверджуючи , що у них більше досвіду , а тому їм видніше . Досвіду у батьків , що й казати , багато. Але не варто користуватися ним, як зброєю. У виховному процесі протиставлення сил і позицій , конфронтація і тиск не принесуть нічого хорошого.

– ЗРОЗУМІТИ І ПРИЙНЯТИ

Звичайно, найголовніше у взаєминах з дитиною – це взаєморозуміння . Встановити його легше з хлопцями молодшого підліткового віку . Однак діти середнього і старшого підліткового віку також підуть з вами на контакт, якщо ви проявите ініціативу і наполегливість. Ну а для взаєморозуміння необхідно проводити разом вільний час, багато розмовляти, обговорювати проблеми та успіхи, ділитися почуттями. Ваші син чи дочка не збираються впускати вас у свій внутрішній світ ? Почніть із себе: впустіть їх у свій. Розкажіть про те, що відбувається у вас на роботі, поділіться думкою з приводу своїх друзів, колег, знайомих, запросіть дитину розділити ваші інтереси. Скільки часу в тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань , більшість батьків в середньому присвячують дітям не більше 1,5 години на тиждень! І як сюди втиснути розмови по душам, читання книг та інші спільні справи ? Звичайно , це не вина , а біда більшості батьків , які змушені проводити на роботі весь день , щоб поповнити бюджет сім’ї . Але діти не повинні бути надані самим собі.

– ГЕТЬ МАСКИ.

Дуже важливо бути щирим у прояві інтересу до внутрішнього світу і до справ підлітка. Діти гостро реагують на фальш. Батьки можуть назавжди втратити довіру підлітка, якщо будуть тільки прикидатися зацікавленими його справами, а на практиці постараються використати його відвертість в своїх цілях (наприклад, щоб якось відреагувати на неприємну ситуацію, щось заборонити і т.д.). Навчіться приймати і навіть любити світ, в якому живе ваш підліток , поставте себе на його місце , і ви зможете домогтися його довіри. Варто сказати, що підлітки часто змінюють і свої інтереси, і свої погляди. Під це доведеться «підлаштовуватися» , культивуючи в собі гнучку позицію і поважаючи будь-які прояви особистості підростаючої людини.

– ВИЗНАТИ ПОМИЛКИ

Якщо ви вже наробили помилок у вихованні підлітка, то не бійтеся їх визнати. Спочатку перед самим собою, а потім і перед дитиною. Авторитет ви від цього не втратите – навпаки, він зросте: адже проговорити свої помилки здатні тільки сильні люди. Поясніть, чому ви робили так, а не інакше , приведіть аргументовані доводи. Розкажіть про те, яка ваша нинішня позиція щодо сина чи дочки. Запитайте, чи згоден він із нею. Чому так або чому ні? Уважно вислухайте відповідь. Не виключено, що і дитина зізнається вам у тому , що не завжди була права ( можна акуратно підвести його до цієї думки), і справа закінчиться взаємним прощенням і примиренням .

– КОМПРОМІС

Іноді взаємні образи не так легко подолати. Але якщо підліток демонстративно не шукає порозуміння з батьками , не варто думати , що він в ньому не потребує. Діти важко переживають самотність під час перехідного віку. Зробіть перший крок. Піти на компроміс дорослій людині набагато легше , ніж дитині .

І нагородою вам буде взаєморозуміння і злагода в ваших родинах

Критерії оцінки мовлення дитини

Норми звуковимови:

3—4 роки — [с], [сь], [з], [зь], [ц] уже мають правильно вимовлятися;

4—5 років — [ш], [ж], [ч], [щ], [г], [к], [х];

5—6 років — [ль], [к], [і], [р], [рь].

Загальне недорозвинення мови -ЗНМ

(ЗНМ) часто зустрічається в тих дітей, які заговорили пізно: слова — після 2 років, фрази — після 3. Можна говорити про ЗНМ, коли в дитини недорозвинені всі компоненти мовлення:

порушена звуковимова;

обмежений словниковий запас;

погано розвинений фонематичний слух;

порушений граматичний лад мови.

Тільки комплексний вплив фахівців (логопед, лікар, вихователі, батьки) допоможе якісно поліпшити або виправити складні мовленнєві порушення. Розумовий розвиток невіддільний від мовленнєвого, тому, займаючись із дитиною, дорослий має розвивати в неї всі психічні процеси: мислення, уяву, пам’ять, сприйняття.

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків

Італійка Марія Монтессорі чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70-ть років її ім’я було забуте у східній Європі і згадувалося лише в працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути і академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах.

Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів.

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

ПОРАДИ БАТЬКАМ:


Факти, що можуть Вас здивувати…

Діти часто не розуміють, чому їх покарано

Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам’ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.

Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

Діти мають право на позитивне ставлення до себе

Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.