Поради вчителям

Лекція, яку варто прослухати батькам, матерям, а також вчителям  і шкільним психологам.

 

  1. Тема: “Які родинні зв’язки є критично важливими у формуванні дитини і чому?” Матеріал викладений у аудіо-форматі https://t.me/teachers_info/41

 2.Тема: “Вплив різних типів поведінки батьків і матерів на дітей”  Матеріал викладений у аудіо-форматі  https://t.me/teachers_info/43

Лекторка:

 Владислава Швець — практична психологиня, викладачка, експертка з надання психосоціальної допомоги для дітей, батьків та освітян, психолог в програмах Європейського Союзу та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ)


Як педагог може виявити домашнє насильство над дитиною

в умовах дистанційного навчання?

 

Війна підсилює та каталізує домашнє насильство.

Нервові зриви, стреси батьків можуть призводити до домашнього насильства.

Більшість родин змінили своє місце проживання, а під час проживання з чужими людьми, збільшуються прояви агресії.

Агресія, яка лунає через ЗМІ також впливає на підсвідомість особистості.

Діти стають більш тривожними, коли відчувають тривогу батьків, тому важливо, саме батькам навчитися опановувати себе.

Дитина потребує додаткового захисту, тому що перебуває у стресі і відчуває нестабільний стан батьків.

Емоційна нестабільність дітей. Дорослі теж перебувають в нестабільному стані та реагують агресією. Замість того щоб допомогти дитині прожити емоції, вони навпаки, посилюють і відбувається насильство на насильство.

 

 

Якщо під час онлайн занять педагог бачить або чує, що батьки або інші члени родини:

  • застосовують до дитини штовхання, хапання, ляпаси; побиття, стусани, укуси;
  • викручування рук; смикання волосся;
  • словесні образи, погрози, приниження; крики; залякування тощо.
  • перешкоджають у спілкуванні з однолітками ; перешкоджають участі дитини в онлайн занятті;
  • псують навмисно улюблені іграшки, особисті речі;
  • не годують;
  • примушують виконувати непосильну для дитини роботу; змушують виконувати роботу замість відвідування онлайн занять;
  • сваряться, б’ються між собою
  • якщо дитина прямо скаржиться на вище перелічені прояви до неї зі сторони батьків чи інших членів родини, родичів
  • проявляє протягом декількох занять різку зміну звичної для неї поведінки
  • проявляє страх перед появою батьків чи інших родичів
  • має тілесні ушкодження, синці, намагається приховати травми під час онлайн спілкування
  • заплакана, замкнута, тривожна, боязка, відмовляється вмикати камеру та мікрофон
  • має поганий вигляд, скаржиться на погане самопочуття
  • проявляє втрату інтересу до навчання та іншої діяльності
  • психологічні і поведінкові прояви , які можуть свідчити про насильство щодо дитини тощо

 

Передайте інформацію для подальшою реагування керівнику закладу та/або уповноваженій особі

 

  • Якщо дитина, знаходиться за кордоном, треба діяти виходячи з найкращих інтересів дитини, з урахуванням подальшого забезпечення знаходження дитини у безпеці: врахувати з ким дитина перебуває за кордоном; хто є кривдником: з ким і де дитина може залишитися якщо знаходиться за кордоном тільки з особою, яка скоїла домашнє насильство. Якщо ситуація контрольована, поспілкуватися з дорослими, з якими знаходиться дитина.
  • Зберігайте спокій, налаштуйте себе на спілкування з дитиною
  • Оцініть стан дитини
  • Забезпечте організацію надання медичної допомоги (у разі потреби):

-дізнайтеся адресу місцезнаходження дитини;

-викличте швидку допомогу за номером 103; знайдіть можливість

-організувати звернення за єдиним номером служби екстреної допомоги *112 (для країн Європейською Союзу)

  • Не залишайте дитину наодинці. Зателефонуйте до дитини або вийдіть на зв’язок через соціальні мережі І
  • Дізнайтесь чи е ще хтось вдома з дорослих. Якщо так, запитайте чи може|
  • дитина довіритись цій людині. Якщо поряд з дитиною знаходиться тільки кривдник, запропонуйте знайти безпечне місце для спілкування
  • Будьте на зв’язку до моменту доки не переконаєтесь, що дитина в безпеці
  • За потреби зателефонуйте до поліції за номером 102; за єдиним номером
  • служби екстреної допомоги-112 (для країн Європейського Союзу).
  • Заспокойте дитину
  • Запропонуйте випити склянку води
  • Запитайте про емоційний та фізичний стан дитини; “Що сталося?”,

“Як ти себе почуваєш?”, “Що я можу зараз для тебе зробити?”

  • Підтримайте і схваліть, що дитина до вас звернулась та розповіла про ситуацію

 

 

Роль педагога на випадки насильства над дітьми

 

  • Бути небайдужим та спостережливим
  • Мати здатність вчасно помітити тривожні симптоми в поведінці та настроях дітей
  • При спілкуванні з батьками щодо стану навчання дітей, надавайте таку інформацію, щоб не викликати агресію батьків стосовно дитини.

 

  • Правильно відреагувати на факт домашнього насильства, враховуючи найкращі інтереси дітей: вести спілкування з батьками чи особами, які знаходяться з дітьми не через звинувачення батьків, а з метою прояснити ситуацію в родині та з’ясувати чим можна допомогти дитині та родині – поставивши запитання: Як справи у дитини? Яка ситуація з навчанням дитини? Як ви себе почуваєте? Тощо

 
 
 
 
Закон України від 18.02.2021 року №1256-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротської конвенції)”
Постанова КМУ від 01.06.2020 року №585  “ПОРЯДОК забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження”
Постанова КМУ від 28.07.2021 року №775 “Про внесення змін до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження”
      Наказ МОН від 02.10.2018 № 1047 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами” 

Механізми виявлення та реагування на випадки

                  жорстокого   поводження з дитиною

          У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних працівників закладу освіти, їх уважне ставлення до учасників освітнього процесу і здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дітей

Ознаками психологічного насильства є:

  • замкнутість, тривожність, страх або навпаки демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
  • неврівноважена поведінка;
  • агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;
  • різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;
  • уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;
  • занижене самооцінювання, наявність почуття провини;
  • швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;
  • демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;
  • схильність до «мандрів», бродяжництва;
  • депресивні розлади;
  • спроби самогубства;
  • вживання алкоголю, наркотичних речовин;
  • наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;
  • прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;
  • приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;
  •  

Ознаками фізичного насильства можуть бути:

  • розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’і’ застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;
  • намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей; носити одяг, що не відповідає сезону);
  • зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;
  • синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;
  • рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;
  • травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);
  • забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);
  • скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідних і статевих систем;
  • рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);
  • сліди від укусів;
  • опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.
  •  

 Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

  • постійне голодування через нестачу їжі;
  • вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);
  • часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;
  • втомлений і хворобливий вигляд;
  • загальна занедбаність;
  • нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря),
  • залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);
  • залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;
  • антисанітарні умови проживания, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;
  • у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;
  • залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);
  • дитина жебракує, втікає з дому
  •  

 Ознаками сексуального насильства можуть бути:

  • знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;
  • захворювання, що передаються статевим шляхом;
  • синдром «брудного тіла»;
  • уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім’ї;
  • дитяча або підліткова проституція;
  • рання вагітність;
  • вчинення сексуальних злочинів;
  • сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;
  • нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;
  • створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;
  • страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;
  • синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів.
  • інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психолопчні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

 

Якщо ви стали свідком жорстокого поводження з дитиною у родині, або за її межами, зокрема  :

будь-якою формою рабства або практикою, подібною до рабства, борговою залежністю, примусовою чи обов’язковою працею, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

використанням, вербуванням або пропонуванням дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру;

роботою, яка за характером чи умовами виконання може заподіяти шкоду фізичному або психічному здоров’ю дитини;

використанням дитини в жебрацтві, втягненням її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);

втягненням дитини у злочинну діяльність, залучення її до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин

Вам потрібно негайно:

– у разі потреби надати дитині домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання дитині екстреної медичної допомоги;

– невідкладно, у строк, що не перевищує однієї доби, звернутися/ повідомити (в усній та (або) в письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації) органам Національної поліції та службі у справах дітей за місцем виявлення та (або) проживання (перебування) такої дитини.

У разі коли відсутня можливість звернутися до органів Національної поліції та служби у справах дітей, юридичні та фізичні особи, яким стало відомо про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження з нею або життю чи здоров’ю якої загрожує небезпека, зобов’язані негайно звернутися до інших суб’єктів.